5. Створення та опрацювання інформаційних ресурсів WEB-систем (2017 р.)

СТВОРЕННЯ ТА ОПРАЦЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ WEB-СИСТЕМ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до лабораторної роботи № 5

з дисципліни “Алгоритмізація та програмування, частина 2”

для студентів спеціальності 122 «Комп’ютерні науки та інформаційні технології»

Створення та опрацювання інформаційних ресурсів WEB-систем: Методичні вказівки до лабораторної роботи № 5 / Укл.: В.А. Висоцька, Л.В. Чирун. – Львів: Видавництво Національного університету ”Львівська політехніка”, 2017. – 36 с.

Укладачі

Висоцька В.А., канд. техн. наук, доц.

Чирун Л.В., канд. техн. наук, доц.

Відповідальний за випуск Литвин В.В., доктор техн. наук., проф.

Рецензенти Верес О.М., канд. техн. наук, доц.

Берко А.Ю., доктор техн. наук., проф.

Мета роботи. Практичне освоєння програмних засобів доступу до інформаційних ресурсів Web-системи, зокрема браузерів Web-документів. Практичне освоєння методів створення гіпертекстових документів, вивчення основних конструкцій мови HTML та семантичних правил організації HTML-документів. Практичне освоєння методів створення гіпертекстових документів, вивчення основних гіпертекстових конструкцій мови HTML. Освоєння методів представлення структурованої інформації у Web-системі, побудова інтерактивних HTML-документів та форм. Вивчення основних гіпертекстових конструкцій мови HTML. Практичне освоєння принципів та методів використання виконуваних модулів у Web-системі, вивчення основних синтаксичних конструкцій мови HTML, необхідних для використання виконуваних модулів. Освоєння принципів та методів представлення зовнішніх даних у Web-системі, вивчення особливостей Web-технологій, орієнтованих на підтримку зовнішніх джерел даних. Практичне освоєння принципів проектування та розробка інформаційних систем, що функціонують на основі Web-технології та вивчення архітектури крупних Web-систем. Освоєння принципів адміністрування популярних Web-серверів, вивчення їх архітектури та основних конфігураційних параметрів,

Теоретичні відомості
1.Доступ до інформаційних ресурсів WEB-систем за допомогою WEB-браузерів

Web-система представляє собою розподілену інформаційну систему з уніфікованим інтерфейсом доступу до даних, базованому на використанні ряду відкритих стандартів Це в першу чергу стандарт представлення текстової та гіпертекстової інформації - мова HTML. Крім того в Web-системах часто використовуються графічні та мультимедійні дані поширених форматів, таких як GIF, JPEG (графічні формати), MPEG, AVI (формати відео), WAV, AUD (формати збереження звукових даних), VRML (формат представлення тривимірної реальності). Web орієнтований на мережну модель даних, яка організується через гіпертекстові посилання. Проте це не виключає можливість представлення через Web інакше структурованої інформації (наприклад даних, що зберігаються у реляційних БД). Існує ряд програмних рішень, зокрема корпорацій Oracle, IBM, Sybase, Microsoft що дозволяють тісно інтегрувати дані з серверів реляційних БД у Web-системи.

Web-системи належать до систем архітектури "клієнт-сервер". Роль клієнта в такій системі виконують станції, на яких здійснюється перегляд HTML-документів, що зберігаються на Web-cepвepax. Перегляд та візуальне відображення HTML-документів здійснюється за допомогою спеціального програмного забезпечення (Web-браузерів). Серверами Web-CHCTCM є комп'ютери на яких розміщуються HTML-документи. Найпопулярніше програмне забезпечення для Web-серверів та Web-клієнтів виготовляють фірми Oracle, Netscape, Microsoft.

При звертанні до HTML-документу з Web-клієнта сервер пересилає по мережі потрібний документ на комп'ютер, що його вимагає. Отримавши документ, Web-браузер відображає його на дисплеї комп'ютера, згідно з директивами, що містяться в отриманій Web-сторінці.

Передача даних у Web-системах здійснюється згідно з протоколом передачі гіпертексту (Hyper Text Transfer Protocol - HTTP). Інколи Web-сервери називають також HTTP-серверами.

На відміну від класичних систем архітектури "клієнт - сервер" зв'язок між двома пунктами не встановлюється на весь час сеансу роботи, а переривається після кожної відповіді серверу на запит клієнта.

Мережці ресурси Web-системи, зокрема HTML-документи ідентифікуються з допомогою уніфікованих локаторів ресурсу (Uniform Resource Locator - URL), які визначають місцезнаходження відповідних HTML-документів. У найпростішому випадку синтаксис команди відкриття відповідного ресурсу виглядає наступним чином;

ресурс://ім'я хост-комп'ютера/шлях/файл,

де вказується назва серверу у мережі та фізичне розташування ресурсу як файлу.

Якщо ресурс є Web-сторінкою, то він носить назву http.

Ресурсами можуть бути й інші сервіси, що надаються у мережі (ftp, telnet, електронна пошта, локальні файли тощо).

Найпоширенішими програмами перегляду Web-документів на сьогодні є браузери Navigator (виробник - фірма Netscape Communications Inc.) та Internet Explorer (виробник - фірма Microsoft Соф.).

Згадані програми (так само як і інші Web-браузери) мають однаковий набір базових функціональних можливостей щодо представлення гіпертекстової та мультимедійної інформації та роботи з її представленням користувачем програми. Відмінності між конкретними браузерами полягають у реалізації специфічних можливостей Web-CHCTCM (таких, як підтримка Java-аплетів чи ActiveX-компонент), додаткових компонентів інтерфейсу та визначаються маркетинговою політикою виробників.

Так, зокрема, браузер Internet Explorer сильно інтегрований з операційними системами сімейства Windows та може ефективно функціонувати лише в згаданих операційних середовищах. Браузер Netscape Navigator орієнтований на використання в усіх популярних операційних системах (різні версії Unix, Windows, Macintosh, OS/2 Warp), крім того реалізується Java-версія цього браузера, що дає можливість використовувати його у мережних комп'ютерах (Network Computers).

Розглянемо детальніше базові можливості Web-браузерів (рис. 1). Кожен браузер мас вікно відображення Web-документа, у якому користувач може переглянути зміст отриманого документа. У цьому вікні може відображатись гіпертекстова інформація та дані графічних форматів. Деякі браузери (зокрема Navigator) можуть використовуватись у багатовіконному режимі.

Відображення інформації, яка не може бути безпосередньо представлена браузером у його основному вікні, може здійснюватися за допомогою спеціальних програм, асоційованих з даними певного формату. Існує декілька способів встановлення такої асоціації (залежно від використовуваного браузера). Зокрема асоціація може встановлюватися засобами операційної системи (у випадку Internet Explorer) або визначатися внутрішніми установками браузера (у випадку Netscape Navigator).

Крім вікна представлення інформації невід'ємними атрибутами інтерфейсу кожного браузера є стрічка статусу браузера та стрічка біжучого URL (Uniform Resource Locator).

Стрічка статусу програми відображає службову інформацію про режим роботи браузера (наприклад процес завантаження документа браузером). Крім того, у ній відображається URL посилання, на яке користувач наводив курсор миші.

Стрічка біжучого URL відображає, який інформаційний ресурс завантажений (або завантажується) в браузер. Користувач може безпосередньо ввести URL у це поле. Крім того, більшість браузерів підтримують історію звернень до Web-pecypciв у цій стрічці.

Історію звернень до Web-сторінок також можна переглядати у спеціальному вікні, яке, як правило, можна викликати у браузері.

Для спрощення навігації у Web-середовищі браузери надають функції "перемикачів напрямку" - "вперед" та "назад". Команда "Назад" дозволяє переміститися на попередній переглянутий документ (аж до початку сеансу). Команда "Вперед" дозволяє вертатися з активного на останній переглянутий документ.

Кожен браузер має ряд функцій роботи з вихідним кодом документа. Зокрема це функції:

перегляду вихідного коду документа;
запису документу у локальній файловій системі;
друк документу
представлення вмісту каталогу як HTML-сторінки;
встановлення графічного зображення як шпалери для графічного середовища користувача.

Для спрощення навігації у Web-системі у браузерах існують функції ведення картотеки адресів. У цю картотеку користувач може додати URL-адреси, до яких він часто звертається, та тематично згрупувати. Як правило, картотека адресів організовується як HTML-сторінка, що зберігається у локальній файловій системі користувача.

Гіпертекстова інформація відображається у вікні, як текст, відформатований відповідно до директив, що містяться у документі. Якщо документ повністю не вміщується у вікні, браузер дає можливість гортати його. Виділені фрагменти тексту та гіпертекстові посилання відображаються шрифтами (або розмірами) та кольором, відмінними від тих, що використовуються для основного тексту документа. Як правило, гіпертекстові посилання, які вказують на URL, що вже переглядався користувачем, відрізняються від посилань на ресурси, до яких ще не було звернень, Більшість браузерів підтримують опції перевизначення шрифтів та кольорів, що використовуються програмою для відображення вищезгаданих об'єктів.

Браузери не мають обмежень на відображення довільних символів, що не входять до стандартного 7-бітного кодування ASCII (зокрема кириличних символів). Тому Web-сторінки можуть оформлятися не лише мовами, що базуються на латинському алфавіті. Проте при відображені таких сторінок Web-браузером можуть виникати певні проблеми, пов'язані з неправильною інтерпретацією символів розширеного ASCII-кодування Зокрема браузер може використовувати кодування, яке відрізняється від кодування, що застосовувалось при розробці документу. У такому разі слід змінити кодування, що використовується браузером при відображенні інформації. Функція зміни кодування є специфічною для кожного браузера, проте в загальному випадку вона виглядає як вибір з списку можливих кодувань, що пропонуються програмою, потрібного. Так, у Netscape Navigator цей вибір можна здійснити в меню Options.

Рис. 1. Вікно Internet Explorer

Для ведення картотеки адресів існують наступні функції;

керування закладками - користувач може додати в картотеку потрібний URL, редагувати або видалити його;
перегляд списку закладок;
створення та ведення папок, у які групуються тематично пов'язані документи.

Більшість браузерів мають функції, що дозволять користувачу змінювати вид документа, що переглядається відповідно до уподобань. Це, зокрема, функції:

визначення шрифтів та кольору для відображення тексту;
визначення шрифтів та кольору для відображення гіпертекстових посилань;
визначення параметрів для представлення графічних зображень.

Популярність та поширеність браузерів

За приблизними оцінками в грудні 2007 року ринкова частка IE складала 76,04%, Firefox — 16,80%, Safari — 5,59%, Netscape Navigator — 0,66%, Opera — 0,64%

Microsoft Internet Explorer

Microsoft Internet Explorer - графічний веб-оглядач (браузер), який розробляє фірма Microsoft. Постачається безкоштовно як складова частина операційних систем родини Windows, До виходу версії 7.0 останнє значне оновлення було в 2001 році (версія 6.0).

Останніми версіями Internet Explorer для Мас OS і Unix- подібних систем були Internet Explorer 5.2.3 і Internet Explorer 5.0 SPl Beta, відповідно. Зараз розробка Internet Explorer для цих систем припинена.

Серед сучасних браузерів IE різниться найгіршою підтримкою CSS2, неповною підтримкою XHTML і безліччю проблем з безпекою. До виходу сьомої версії мав застарілий незручний інтерфейс.

З 18 жовтня 2006 року доступний для скачування Internet Explorer 7.0. Він відрізняється новим графічним інтерфейсом в стилі Vista Aero, підтримкою вкладок, вбудованим механізмом роботи з RSS, захисту від шахраїв і ін. При встановленні використовувався механізм перевірки достовірності операційної системи, але з грудня 2007 Майкрософт відмовився від цієї практики, щоб не звужувати поле застосування свого оглядача в умовах зростаючої конкуренції.

На 2007 рік є найбільш популярним браузером, займаючи близько 80% ринку, але кількість користувачів Internet Explorer стабільно знижується.

Mozilla Firefox

Mozilla Firefox (укр. Мозилла Файрфокс)— безплатний веб-оглядач з відкритим кодом, заснований на ядрі Gecko (Проект Mozilla). Раніше відомий як Phoenix і Firebird.

Після випуску версії 1.0 9 листопада 2004 року одержав схвальні відгуки від багатьох видань, включно із «Форбс» і «The Wall Street Journal». Із більш як 25 мільйонами завантажень з головного сайту в перші 100 днів після випуску версії 1.0, Firefox став однією із найуживаніших програм із відкритим кодом. 19 листопада 2005 року (за 344 дні після випуску версії 1.0) Firefox було завантажено в 100 мільйонний раз. Станом на червень 2007 Firefox має 15% ужитку в світі. Існують версії для Windows, Мас OS X, Linux, OS/2, FreeBSD, Solaris й інших операційних систем.

На відміну від найрозповсюдженішого на початок 2005 року, вбудованого в Windows веб-оглядача Internet Explorer, Firefox забезпечує вищий рівень безпеки користувача, здатний захищати його від нав'язливої реклами, має низку нових можливостей, таких як:

блокування вікон-поплавців;
відкриття сторінок у вкладках, а не в окремих вікнах;
додатки, що надають нові можливості, наприклад, IE Tab, ScrapBodc;
теми, які змінюють зовнішній вигляд.

Під час розробки Firefox особлива увага приділялась підтримці стандартів W3C. Тому іноді веб-сайти, написані з порушенням стандартів у розрахунку на перегляд лише в Internet Explorer, можуть відображатись невірно. Зараз, зокрема через поширення Firefox, такі сайти зустрічаються все рідше. На відміну від Mozilla Suite, який представляє собою набір веб-орієнтованих додатків, Firefox — лише веб-оглядач, він менший, швидший і простіший у використанні. Також Firefox надає деякі додаткові можливості, наприклад настроюванні панелі інструментів.

Додатково слід відзначити наступні можливості:

вмонтовану панель пошуку в пошукових машинах і словниках;
так звані «Live bookmarks» — інтеграцію з RSS-потоками;
широкі можливості з налаштування поведінки та зовнішності;
невеликий розмір дистрибутиву (близько 5 MB).

Safari

Safari — браузер, що входить до ОС Мас OS X, який розробляє Apple на основі спільних з вільним браузером Konqueror компонентів KHTML та KDE Java script проекту KDE. Останньою версією ц>ото браузера є Saferi 3.0.

Компанія Apple випустила Safari 3.0 в червні, і це було частиною WWDC релізів (презентація деяких функцій Мас OS X Leopard), але так само і бета релізом для користувачів Мас OS 10.4 Tiger. Компанія також випустила версію для Windows ХР і Windows Vista з метою збільшити розповсюдження браузера і полегшити веб-розробникам тестування для різних платформ (web-програми для iPhone). Нова версія Safari наділена покращеним пошуком на сторінці, можливостями зміни розміру текстових полів, перетягування закладок і збереженням груп вкладок в одну закладку. Компанія попрацювала над поліпшенням швидкості роботи браузера, і тепер говорить про те, що швидкість завантаження сторінки в два рази вища, ніж в Internet Explorer 7, а швидкість роботи JavaScript в 2,8 рази вище.

Netscape Navigator

Netscape Navigator — веб-оглядач, розробник компанія Netscape Communications. Заснований на ядрі MazillaFirefox.

Браузер Netscape Navigator — один з найстаріших програмних продуктів такого плану. Перші бета версії Netscape Navigator, ще під назвою Mosaic виходили в 1994 році. Умовно історія браузера поділяється на класичні версії, версії Netscape засновані на Mozilla та версії Netscape засновані на Mozilla Firefox.

28 грудня 2007 року компанія AOL, останній власник Netscape Navigator, оголосила про припинення підтримки і розробки браузера,

Opera

Opera (Опера) — браузер (веб-оглядач), який може впоратися з багатьма задачами, пов'язаними з Інтернетом, тобто не лише з переглядом веб-сторінок, а й з надсиланням та отриманням електронної пошти, завантаженням файлів, доступом до ftp-серверів, веденням списку контактів та Інтернет-чатом. Вважається одним із найшвидших браузерів.

Браузер Opera було розроблено компанією Opera Software, розташованою в Осло, Норвегія. Він працює на багатьох операційних системах, включно з Microsoft Windows, Мас і Linux. Також він займає одну з найвищих позицій серед браузерів для мобільних телефонів (Opera Mini), смартфонів і КПК (кишенькових персональних комп'ютерів).

Браузер Opera для персональних комп'ютерів є безкоштовний. Міжнародна версія браузера має багатомовний інтерфейс, включаючи український.

2.Основні принципи створення HTML-документів. Використання спеціалізованих програмних засобів для їх створення та редагування

HTML (Hypertext Markup Language, мова розмітки гіпертексту) - це мова компонування документів і специфікації гіперпосилань, яка використовується для кодування документів у Web-системі. Засобами HTML задаються синтаксис і розміщення спеціальних вбудованих вказівок, у відповідності з якими браузер відображає вміст документу; текст, зображення та дані інших типів, які підтримуються даним браузером. Текст самих вбудованих вказівок Web-браузером не відображається. У мові HTML, крім того, реалізована підтримка механізму спеціальних гіпертекстових посилань, які забезпечують зв'язок даного документу з іншими документами (останні можуть знаходитися в локальній системі, в Web-системі або можуть бути отримані з допомогою інших ресурсів характерних для систем базованих на стеці протоколів TCP/IP - FTP, Gopher і Т.Д.). Застосування механізму гіпертекстових посилань дозволяє зробити документ інтерактивним.

Базовий синтаксис і семантика мови HTML визначені в стандарті HTML. Стандарт HTML розробляється під егідою консорціуму World Wide Web Consortium (W3C). Специфікації стандартів і проекти нових пропозицій можна знайти за адресою http ;//www.w3 c.org.

Остання розробка робочої групи по HTML в W3C - робочий проект HTML 4.0 L Але якщо говорити про найбільш функціональні і корисні для Web-авторів реалізації HTML, то вони базуються на наборах тегів (директив), які використовуються у більшості популярних браузерів.

Структура HTML-документа

HTML-документ складається з тексту, який представляє собою вміст документу, і тегів, які визначають структуру і зовнішній вигляд документу при його відображенні браузером. Структура HTML-документу проста. Текст всього документу заключається в теги <html>:

<html>

<head>

<title>Barebones HTML Document</title>

</head>

<body>

This illustrates in a very <i>simple</i> way,

the basic structure of an HTML document.

</body>

</html>

Текст документу складається з елементів заголовок і тіло, які виділяються відповідно тегами <head> і <body>. В заголовку вказується назва HTML-документа. Тіло - це та частина, в яку поміщається власне вміст HTML-документа. Тіло включає призначений для відображення текст і управляючі маркери документу (теги), які використовуються браузером. Теги містять вказівки про спосіб відображення тексту. З допомогою тегів, крім того, створюються посилання на файли, що містять додаткові дані (графіку, звук), і позначаються точки прив'язки (гіперпосилання), через які документ зв'язується з іншими документами.

Синтаксис HTML-тегів

Теги HTML-документів в більшості своїй прості для розуміння і використання, тому що вони утворені з допомогою загальновживаних слів англійської мови, зрозумілих скорочень і позначень. HTML-тег складається з імені, за яким може слідувати необов'язковий список атрибутів тега. Текст тега заключається в кутові дужки (< і >). Найпростіший варіант тега - ім'я в кутових дужках, наприклад <head> або <і>. Для більш складних тегів характерною є наявність атрибутів, які можуть мати конкретні значення, визначені автором для видозміни функції тега.

Регістр символів в іменах тегів і атрибутів не враховується.

Найчастіше brrML-теги складаються з початкової і заключної компонент, між якими розташовуються текст і інші елементи документа. Ім'я заключного тега ідентичне імені початкового, але перед іменем заключного тега ставиться похила риска (/). Заключні теги ніколи не містять атрибутів. Наприклад, щоб відобразити текст курсивом, його потрібно заключити в теги <і>:

<i>This text in italics.</i>

При використанні вкладених тегів в документі слід бути особливо акуратним. Вкладені теги потрібно закривати, починаючи з останнього. Деякі HTML-теги не мають заключної компоненти, оскільки вони являються автономними елементами. Наприклад, тег зображення <img>, який служить для вставки в документ графічного зображення, заключної компоненти не вимагає. До автономних тегів також належать розрив стрічки (<br>), горизонтальна лінійка (<hr>) і теги, котрі містять таку інформацію про документ, яка не впливає на відображення його вмісту, наприклад теги <meta> і <base>.

У деяких випадках заключні теги в документі можна опускати. Більшість браузерів реалізовані так, що при обробці тексту документа початковий тег сприймається як заключний тег попереднього. Найпоширеніший тег такого типу – тег абзацу <р>. Оскільки він використовується дуже часто, то його звичайно ставлять тільки на початку кожного абзацу. Коли один абзац закінчується, наступний тег <р> сигналізує браузеру про те, що потрібно завершити даний абзац і почати наступний. Більшість авторів тегом кінця абзацу взагалі не користуються. Є й інші заключні теги, без яких браузери чудово працюють, наприклад заключний тег </hlml>. Тим не менше, рекомендується включати якомога більше заключних тегів, щоб уникнути плутанини і помилок при відтворенні документа.

Створення HTML-документа

Створення документу в форматі HTML принципово не відрізняється від створення документу в текстовому редакторі. Але в текстовому редакторі результат перетворення тексту по командах форматування одразу видно на екрані, а для відтворення тексту документа в форматі HTML необхідно мати програму перегляду (браузер).

Для створення тексту в форматі HTML можна використовувати будь-яку просту програму для редагування текстів у форматі ASCII. Але потім, щоб використовувати отримані файли в Web-браузерах, необхідно замінити звичне для ASCII-файлів розширення ТХТ на HTML.

Як уже зазначалось, документ в форматі HTML складається з двох частин:

- заголовка (Head),

- власне документу (Body).

Фрагменти тексту, які відображаються в одному з цих стилів, необхідно заключити у відповідні HTML-директиви, назви яких відповідають першим буквам англійських назв відповідного стилю, відповідне <b>,<i>,<U> .

Використання URL

Гіпертекстові можливості мови HTML забезпечують просту та прозору навігацію по інформаційних ресурсах Web-системи. Крім того, до гіпертекстові можливості HTML поширюються на представлення та обробку даних мультимедійного характеру, зокрема на графіку, звук, відео.

Основу гіпертекстових можливостей HTML складає посилання, базоване на використанні універсального локатора ресурсів (Uniform Resource Locator - URL). URL в тілі HTML-документа може вказувати на інший документ, на конкретну позицію всередині біжучого документа або визначати іншу функцію системи (наприклад, отримання файлу по сервісу FTP або пересилка інформації по електронній пошті).

URL може вказувати безпосередньо на абсолютний шлях до Web-pecypcy або містити відносний щодо активного документа шлях. Другий варіант забезпечує вищий рівень інкапсульованості логічної структури Web-вузла і як наслідок простіше його адміністрування, проте перший варіант є стійкішим щодо можливих переміщень конкретних документів у віртуальній файловій системі Web-cepвepy. У загальному випадку при побудові Web-серверів з великою кількістю документів доцільніше використовувати відносну адресацію Web-сторінок.

Розглянемо детальніше структуру URL.

Перша частина URL специфікує метод доступу до Web-pecypcy. Від решти вказівника вона відділяється символом двокрапки. Решта URL інтерпретується в залежності від того, який метод доступу використовується. Як правило, після символів 7/' міститься host name Web-cepвepy.

У загальному випадку URL має наступний вигляд:

method://servemame;port/pathname#andior

Компоненти URL:

1. method - назва операції, що здійснюється для інтерпретації URL. Самим поширеними методами є:

file - читання файлу з локального диску. Назва ресурсу інтерпретується як файл у локальній файловій системі користувача.

Наприклад: file:/home/jjones/jjones.html відображає файл jjones.html з каталогу /home/jjones на локальному комп’ютері. Метод використовується для попереднього перегляду створених Web-документів або для різноманітної графічної або текстової інформації, що зберігається на локальному комп'ютері.

http - здійснюється доступ до Web-сторінки з використанням протоколу HTTP. Цей метод використовується як базовий у системах, що функціонують на основі Web-технології.

Наприклад: http://www.acme.com/ здійснює доступ до стартової сторінки Web-серверу www.aane.com.

mailto - активує функцію відправки електронної пошти.

Наприклад: mailto:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. відсилає по електронній пошті повідомлення до користувача jjones вузла us.acme.com. Цей метод застосовується для інтеграції можливостей електронної пошти у Web-CHCTCMH.

ftp - отримує файл з FTP-серверу використовуючи протокол FTP.

Наприклад: ftp://hostoame/directory/filename>

2. servemame визначає ім'я FTP-серверу з якого повинен отриматися файл. Якщо servemame є невизначеним, то URL визначає відносне посилання, і вважається, що файл знаходиться на тому ж сервері, що й біжуча Web-сторінка.

3. port - номер ТСР-порту на якому функціонує потрібний сервіс. Якщо використовується метод HTTP, то по замовчуванню приймається номер порту 80. Цей параметр потрібно використовувати у тих випадках, коли потрібний сервіс (зокрема HTTP-сервіс) приєднані не до відповідного їм стандартного порту або на сервері функціонує декілька НТТР-сервісів.

4. pathname - відносний або абсолютний шлях, що визначає документ на сервері до якого здійснюється доступ за допомогою URL. Для користувача цей шлях виглядає як шлях у файловій системі серверу. Проте конкретна інтерпретація вказаного шляху визначається на стороні Web-серверy, і може відрізнятися від тої, що бачить користувач Web-системи. Наприклад, HTTP-сервер може бути конфігуровано таким чином, що файли в певних його директоріях є CGI-програмами, а не пересилаються на клієнт безпосередньо.

Наприклад: http://www.acme.com/index.html

5. HTTP-запит здійснюється на отримання Web-документа index.html. Конкретна інтерпретація цього запиту здійснюється Web-сервером. Якщо шлях не вказано, Web-сервер повертає сторінку, що виставлена як стартова (home page). При створенні Web-вузла, орієнтованого на відображення переважно статичної інформації, як правило встановлюється залежність між конкретними директоріями файлової системи серверу та шляхами, що може використовувати користувач для доступу до Web-документів.

6. #anchor - мітка, що специфікує певний фрагмент HTML-сторінки. За допомогою мітки можна точніше визначити точку доступу до інформації у Web-документі. Мітки в URL не можуть бути довільними, а повинні вибиратися з набору міток, що попередньо були розставлені у Web-документі. Визначення мітки в URL призводить до відображення браузером фрагменту тексту, відміченого такою міткою.

Ми розглянули структуру URL. Перехід на визначений URL може здійснюватися або безпосередньою вказівкою його Web-браузеру, або активацією відповідного гіпертекстового посилання, вбудованого в текст документа. Для розміщення в документі посилання використовується наступна конструкція мови HTML;

<А HREF="URL">text_to_be_dispIayed_highlighted

</А>

Тег <А HREF="URL"> відкриває гіпертекстове посилання. Замикає його тег </А>. Весь текст між цими двома тегами при перегляді Web-браузером відображаються виділеними кольором та шрифтом. Конкретні візуальні атрибути гіпертекстових посилань визначаються користувачем браузера.

Частина "URL" містить URL-вказівник інформаційного ресурсу Web-системи. Текст URL не відображається браузером при перегляді. При активації користувачем цього посилання браузер здійснює запит на отримання вказаного в URL ресурсу.

Наприклад (фрагмент HTML-документа):

<А HREF="http://www.acmecom">Пpиклaд</A>

Гіпертекстові властивості HTML включають також організацію секцій HTML-документа та, відповідно, можливість спрощення навігації між різними секціями. Для визначення конкретної секції документа використовуються спеціальні маркери, які не відображаються Web-браузером при перегляді документа користувачем. Використовуючи мітки секцій можна простіше навігувати між секціями (без прокрутки вверх-вниз між секціями, що важливо у великих документах). При вказуванні мітки секції браузер відобразить документ, починаючи з першої стрічки секції.

При створенні гіпертекстових документів великих розмірів доцільно використовувати розмітку тексту на секції та розміщати в документі гіперпосилання, що мітять у собі мітку секції. Зокрема таким чином можна організовувати зміст документа.

Для створення маркованої секції та організації посилання на неї потрібно здійснити наступні кроки:

Поділити текст на марковані секції. Для визначення конкретної маркованої секції використовується наступна синтаксична конструкція мови HTML;

<А NAME="named_anchar">

Тext_to_link_to</A>

У наступному прикладі маркер посилання розміщається в заголовковому тексті документа:

<Н2хА NAME="intro">Introduction to

Носкеу</Ах/Н2>

Створити гіпертекстове посилання на марковану секцію:

<А

HREF="#named_anchor">Text</A>

Наприклад гіпертекстове посилання отже виглядати так:

<А HREF="#intro">Gordie Howe</A>

Символ "#" служить вказівкою) для Web-браузера для переміщених відображуваної частини документа на початок маркованої секції.

Як видно з загальної структури гіпертекстового посилання, поданого вище, маркер секції можна використовувати як при побудові гіпертекстових посилань у межах одного документа, так і між різними документами.

Використання мультимедії

Крім можливості розміщення гіпертекстових посилань гіпермедійні властивості Web-технології включають в себе й роботу з графічними та мультимедійними образами.

Інтеграція текстової компоненти Web-системи з графічними образами та іншими типами даних суттєво збільшує арсенал розробника Web-документів по наданню їм більш виразного, "живого" змісту. Використання таких можливостей є особливо важливим для розробки Web-сторінок рекламно-інформаційного та пропагандистського характеру (реклама підприємств, електронні музеї та журнали тощо).

Існує декілька способів використання графічних образів в HTML-документах. Головний - безпосереднє вбудовування графіки в документ, таким чином, що сам графічний образ відображається браузером спільно з іншими елементами Web-документа, зокрема з його текстовою компонентою. Для розміщення в HTML-документі графічного зображення використовується наступна конструкція;

<IMG SRC="URL" ALT='4ext"

ALIGN=["topT'middIeT'bottom'Ttexttop"]

ISMAP>

Розглянемо кожен з елементів цієї конструкції:

"URL" - URL графічного зображення. Цей елемент конструкції є обов'язковий. За даними URL браузер може доступитися до файлу з графічними зображенням. На сьогодні найчастіше використовуються файли форматів JPEG та GIF. Як наслідок, усі популярні браузери підтримують такі формати. Крім згаданих вище, можна використовувати й інші формати представлення графічних даних.

ALT="text" - текст, вказаний у тезі ALT, виводиться браузером у випадку, якщо браузер не може відобразити графічний образ, або якщо користувач відмовився від автоматичного виводу графіки під час перегляду HTML-сторінок. Цей тег може використовуватися для анотації рисунка. ALT є необов'язковим компонентом. Якщо він відсутній, браузер не відображатиме жодного тексту замість графіки. Тег ALT доцільно використовувати для збереження інформативності сторінки при перегляді її Web-6poyзepoм, що функціонує у текстовому режимі.

ALIGN - використовується для визначення правила розміщення наступного текстового блоку відносно графічного зображення. Якщо цей тег упущено, браузер розмістить картинку зліва у вікні браузера, а текст справа від нього. Наступний приклад ілюструє використання графіки у HTML-документі:

3.Побудова гіпертекстових Web-документів. Використання URL.

URL може вказувати безпосередньо на абсолютний шлях до Web-pecypcy або містити відносний щодо активного документа шлях. Другий варіант забезпечує вищий рівень інкапсульованості логічної структури Web-вузла і як наслідок простіше його адміністрування, проте перший варіант є стійкішим щодо можливих переміщень конкретних документів у віртуальній файловій системі Web-серверу, у загальному випадку при побудові Web-серверів з великою кількістю документів доцільніше використовувати відносну адресацію Web-сторінок.

Як уже зазначалося вище, для організації гіпертекстових посилань в HTML використовується механізм URL. Розглянемо детальніше структуру URL.

Перша частина URL специфікує метод доступу до Web-pecypcy. Від решти вказівника вона відділяється символом двокрапки, Решта URL інтерпретується в залежності від того, який метод доступу використовується. Як правило, після символів 7/' міститься host name Web-серверу.

У загальному випадку URL має наступний вигляд:

method://servemame:port/pathname#anchor

Компоненти URL:

1) method - назва операції, що здійснюється для інтерпретації URL. Самим поширеними методами є:

file - читання файлу з локального диску. Назва ресурсу інтерпретується як файл у локальній файловій системі користувача. Наприклад; file:/home/jjones/jjones.html відображає файл jjones.html з каталогу /home/jjones на локальному комп'ютері. Метод використовується для попереднього перегляду створених Web-документі в або для різноманітної графічної або текстової інформації, що зберігається на локальному комп'ютері.
http - здійснюється доступ до Web-сторінки з використанням протоколу HTTP. Цей метод використовується як базовий у системах, що функціонують на основі Web-технології.
Наприклад: http;//www.acme.com/ здійснює доступ до стартової сторінки Web-сервера

www.acme.com.

mailto - активує функцію відправки електронної пошти. Наприклад: mailto:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. відсилає по електронній пошті повідомлення до користувача jjones вузла us.acme.com. Цей метод застосовується для інтеграції можливостей електронної пошти у Web-системи.
ftp - отримує файл з FTP-серверу використовуючи протокол FTP.
Наприклад: ftp;//hostname/directory/filename
servemame визначає ім'я FTP-серверу з якого повинен отриматися файл. Якщо servemame є визначеним, то URL визначає відносне посилання, і вважається, що файл знаходиться на сервері, що й біжуча Web-сторінка.

2) port - номер ТСР-порту на якому функціонує потрібний сервіс. Якщо використовується метод HTTP, то по замовчуванню приймається номер порту 80. Цей параметр потрібно використовувати у тих випадках, коли потрібний сервіс (зокрема НТТР-сервіс) приєднані не до відповідного їм стандартного порту або на сервері функціонує декілька НТТР-сервісів.

3) pathname - відносний або абсолютний шлях, що визначає документ на сервері до якого здійснюється доступ за допомогою URL. Для користувача цей шлях виглядає як шлях у файловій системі серверу. Проте конкретна інтерпретація вказаного шляху визначається на стороні Web-сервера, і може відрізнятися від тої, що бачить користувач Web-системи. Наприклад, HTTP-сервер може бути конфігуровано таким чином, що файли в певних його директоріях є CGI-програмами, а не пересилаються на клієнт безпосередньо.

Наприклад; http://www.acme.com/index.html

4) НТТР-запит здійснюється на отримання Web-документа index.html Конкретна інтерпретація цього запиту здійснюється Web-сервером. Якщо шлях не вказано, Wcb-сервер повертає сторінку, що виставлена як стартова (home page). При створенні Web-вузла, орієнтованого на відображення переважно статичної інформації, як правило встановлюється залежність між конкретними директоріями файлової системи серверу та шляхами, що може використовувати користувач для доступу до Web-документів.

5) #anchor - мітка, що специфікує певний фрагмент HTML-сторінки. За допомогою мітки можна точніше визначити точку доступу до інформації у Web-документі. Мітки в URL не можуть бути довільними, а повинні вибиратися з набору міток, що попередньо були розставлені у Web-документі. визначення мітки в URL призводить до відображення браузером фрагменту тексту, відміченого такою міткою.

<А HREF="URL">text_to_be_displayed_highlighted

</А>

Наприклад (фрагмент HTML-документа);

For interesting products see

<A HREF="http;//www,acme.com">Acnie's home page.</A>

<IMG SRC-URL" ALT="text"

ALIGN=["top"["middle"!"bottom"rtexttop"]

ISMAP>

Розглянемо кожен з елементів цієї конструкції:

ALT="text" - текст, вказаний у тезі ALT, виводиться браузером у випадку, якщо браузер не може відобразити графічний образ, або якщо користувач відмовився від автоматичного виводу графіки під час перегляду HTML-сторінок. Цей тег може використовуватися для анотації рисунка. ALT є необов'язковим компонентом. Якщо він відсутній, браузер не відображатиме жодного тексту замість графіки. Тег ALT доцільно використовувати для збереження Інформативності сторінки при перегляді її Web-6poy3epoM, що функціонує у текстовому режимі.

ALIGN - використовується для визначення правила розміщення наступного текстового блоку відносно графічного зображення. Якщо цей тег упущено, браузер розмістить картинку зліва у вікні браузера, а текст справа від нього. Тег ALIGN доцільно використовувати у випадку, якщо розробник Web-сторінки хоче покращити її зовнішній вигляд.

ISMAP - цей тег визначає графічний образ як бітову карту. У такому випадку Web-сервер вертає користувачеві URL посилання відповідно до того, як саме ділянка образу активована користувачем.

Використання описаної можливості HTML можливе лише за умови належної конфігурації Web-серверу системи.

Наступний приклад ілюструє використання графіки у HTML-документі:

<IMG SRC="http://www.oracle.conVIogo.gif' ALT="Oracle

Logo">

Гіпертекстові властивості HTML включають також організацію секцій HTML-документа та, відповідно, можливість спрощення навігації між різними секціями. Для визначення конкретної секції документа використовуються спеціальні маркери, які не відображаються Web-браузером при перегляді документа користувачем Використовуючи мітки секцій можна простіше навігувати між секціями (без прокрутки вверх-вниз між секціями, що важливо у великих документах). При вказуванні мітки секції браузер відобразить документ, починаючи з першої стрічки секції.

При створенні гіпертекстових документів великих розмірів доцільно використовувати розмітку тексту на секції та розміщати в документі гіперпосилання, що мітять у собі мітку секції. Зокрема ким чином можна організовувати зміст документа.

Для створення маркованої секції та організації посилання на неї потрібно здійснити наступні кроки. Поділити текст на марковані секції. Для визначення конкретної маркованої секції використовується наступна синтаксична конструкція мови HTML:

<А NAME-'named_anchor">

Т ext_to_l ink_to</A>

У наступному прикладі маркер посилання розміщається в заголовковому тексті документа:

<Н2><А NAME="intro">Introduction to

Hockey </Ах/Н2>

Створити гіпертекстове посилання на марковану секцію;

<А

HREF="#named_anchor">Text</A>

Наприклад гіпертекстове посилання отже виглядати так:

<А HREF="#intro"><jordie Howe</A>

Символ “#” служить вказівкою для Web-браузера для переміщення відображуваної частини документа на початок маркованої секції.

4.Тема: Представлення структурованої інформації у WEB-системі. Побудова інтерактивних HTML-документів та форм

Таблиці

Таблиці в HTML - це творчий інструмент, призначений для компонування інформації в Web-документах. Ними можна користуватися не тільки для наглядного представлення даних, але й для точнішого розташування елементів на сторінці.

До основних тегів, які використовуються для опису таблиць, відносяться <table>, <caption>, <tr>, <th> і <td>. Тег <table> служить для вказівки початку і кінця таблиці. За допомогою атрибутів цього тега задаються характеристики всієї таблиці, наприклад, колір фону, розмір рамки, інтервал між комірками. Необов'язковий тег <caption> розташовується в директивах <table> і задає заголовок таблиці. Теги <tr> означають кожну стрічку таблиці і містять теги для кожної комірки стрічки. Теги <th> і <td> служать для опису власне комірок таблиці; <th> означає комірку заголовку, а <td> - звичайну комірку Теги <th> і <td> містять в собі інформацію, яка відображається в кожній комірці таблиці.

Комірки таблиці формуються по стрічках. Кількість комірок в стрічці визначається кількістю тегів <th> або <td>, які містяться в директиві <tr>. Якщо комірка охоплює більш ніж одну стрічку (використовується атрибут rowspan), то вона помішається у відповідних стрічках, розташованих під першою, автоматично, при цьому додаткового тега комірки для представлення її в цих стрічках не потрібно.

Нижче наведено приклад HTML-таблиці. При розробці таблиць необхідно пам'ятати, що таблиця може відображатися різними браузерами по-різному. Тому слід перевіряти, як таблиця виглядатиме в різних браузерах (це, проте, слід робити для всіх HTML-документів).

<ТаЬ1е border cellspacing=0 cellpadding=5>

<caption align=bottom> Kumquat versus a poked

eye, by gender</caption>

<tr>

<th colspan=2 align=center> Preference</th>

</tr>

<tr>

<th>Eating Kumquats</th>

<th>Polce In The Eye</th>

<tr>

<th rowspan=2>Gender</th>

</tr>

<th>Female</th>

</tr>

</table>

В якості змісту комірок таблиці можуть виступати будь-які дані, які можуть відображатися в HTML-документі, - звичайний текст, зображення, текст, що містить директиви і інші HTML-документи. Розмір комірок таблиці встановлюється у відповідності з їх змістом і з врахуванням розмірів інших комірок.

Тег <table>

Таблиці, як правило, розглядаються як плаваючі об'єкти у вікні браузера. Вони вирівнюються у вікні по текстовому потоці, звичайно, по лівому краю або по центру На відміну від вбудованих зображень, текст в основному розташовується над таблицею і під нею, а не за нею. В Internet Explorer і Netscape Navigator забезпечується можливість встановлювати тип вирівнювання змісту таблиці відносно тексту, серед якого вона розташована; для цього служить атрибут align. Допускається визначення двох параметрів цього атрибуту: left і right, у відповідності з якими браузер здійснює вирівнювання таблиці відповідно по лівому або правому краю текстового потоку, що її оточує. Те якщо є місце, розташовується вздовж протилежної сторони таблиці.

З допомогою атрибутів hspace і vspace задається розмір (в пікселях) області простору між таблицею і текстом навкруги. Атрибут hspace використовується для вказівки розмірів лівого і правого полів таблиці, а атрибут vspace - верхнього і нижнього. Значення цих атрибутів повинні бути цілими числами.

Атрибут width дозволяє користувачеві регулювати ширину таблиці Звичайно при відображенні ширина таблиці встановлюється такою, щоб забезпечити вивід всього її вмісту. Використовуючи атрибут width можна збільшити ширину таблиці. Це значення вказується в пікселях або в процентах від загальної ширини вікна. Наприклад, директивою

ширина таблиці встановлюється рівною ширині вікна браузера. Однак при відображенні таблиці браузер не завжди приймає до уваги значення, задане вказаним атрибутом. Розмір комірок таблиці завжди визначається розміром найбільшого "фіксованого" вмісту (це може бути, наприклад, зображення або нерозривна стрічка тексту). Отже, реальна ширина таблиці може перевищувати значення, задане користувачем. Але якщо комірки таблиці містять в основному текстові елементи, для яких допускається довільне розташування, такі як, наприклад, абзаци (<р>), то браузер, як правило, виконує вказівку користувача.

З допомогою атрибута border директиви <table> задається вигляд внутрішніх межових ліній і зовнішньої рамки таблиці. Якщо значення атрибута border не вказане, для таблиці встановлюється стандартна товщина ліній обрамлення. Це значення для різних браузерів різне. Товщину ліній обрамлення (в пікселях) можна задати явно, вказавши в якості значення цього атрибуту ціле число. Атрибутами borda=0 і по borda: повністю подавляється відображення обрамлення таблиці.

Підтримка решти атрибутів тега <table> в різних браузерах реалізована по-різному. Netscape Navigator підтримує тільки два атрибути - cellpadding і cellspacing, Значення цих атрибутів встановлюються рівними цілому числу пікселів. З допомогою атрибута cellpadding задається відстань між змістом комірки і її краями, незалежно від того, включений режим обрамлення чи ні. Атрибут cellspacing використовується для вказівки відстані між сусідніми комірками таблиці. Якщо режим відображення обрамлення включений, у відповідності із значенням cellspacing за боковими межами комірки розташовуються безпосередньо суміжні до них області вільного простору, ширина кожної з яких рівна половині заданого значення. З допомогою цих атрибутів не можна ні задати, ні змінити товщину ліній обрамлення.

У Internet Explorer для директиви <table> забезпечується підтримка лише атрибута valign. В цьому атрибуті можна задавати тільки розташування змісту комірки по вертикалі. Атрибут <table> може приймати одне з двох значень - top або bottom. По замовчуванню зміст комірки вирівнюється по центру. Задані в директиві <table> параметри вертикального вирівнювання Internet Explorer використовує для всіх комірок таблиці. І Netscape Navigator, і Internet Explorer також підтримують valign в тегах нижнього рівня таблиці з тими ж функціональними можливостями.

Тег <caption>

За допомогою директиви <caption> всередині директиви <table> можна дати таблиці заголовок. По замовчуванню заголовок у браузерах Natscape Navigator і Internet Explorer розташовується над таблицею і вирівнюється по центру. Розташування і вирівнювання заголовку задається за допомогою спеціальних атрибутів вирівнювання, які є специфічними для кожного браузера.

В Netscape і Mosaic атрибут align приймає два значення; top і bottom. Ці значення дозволяють поміщати заголовок над таблицею або під нею. Значення по замовчуванню - top.

У Internet Explorer атрибут align використовується для розташування заголовку по вертикалі. Він приймає значення left, right і center (останнє по замовчуванню). Вертикальним розташуванням в цьому браузері "відає" спеціальний атрибут valign, який може приймати значення top (по замовчуванню) або bottom. Кожний браузер ігнорує "чужі" атрибути і значення.

Тег <tr>

Кожна стрічка таблиці створюється тегом <tr>. Усередині цієї директиви визначаються одна і більше комірок, які містять заголовки (кожний з яких задасться тегом <th>) або дані (які задаються тегом <td>).

Кількість комірок в кожній стрічці таблиці рівна кількості комірок в найдовшій стрічці. 1 створенні стрічок, для яких задано менше комірок, браузер автоматично формує порожні комірки.

Атрибути тега <tr> використовуються для задання характеристик всіх комірок, які в ньому визначені. Атрибут <align> дозволяє змінювати стандартне вирівнювання вмістимого комірок по горизонталі в межах стрічки. Цей атрибут приймає значення left, right і center В Internet Explorer і Netscape Navigator стандартне горизонтальне вирівнювання в комірках заголовку (<th>) - по центру, а в комірках даних (<td>) - по лівому краю.

Атрибут valign дозволяє задавати розташування вмістимого комірок в межах стрічки по вертикалі (top, colter, bottom).

Комірки таблиці часто охоплюють декілька колонок або стрічок. Ця можливість задається в директивах <th> і <td> атрибутами colspan і rowspan. Кожне значення вказується як ціле число колонок чи стрічок, які повинна охоплювати комірка.

Теги Форм HTML

HTML-форми призначені для вводу інформації користувачем і широко використовуються в багатьох CGI-програмах.

Форма включає одне або декілька полів для вводу тексту, селекторні кнопки, опції, меню і чутливі до натискань кнопок миші зображення. Форма задається за допомогою тега <form>. У вищезгаданих, вона може містити і інші елементи, такі як текст і зображення.

Розглянемо теги, з допомогою яких створюються форми.

Тег <form>

Задавати форму можна у будь-якому місці HTML-документу. !ї елементи розташовуються між початковим тегом <form> і відповідним заключним тегом </form>. Коли користувач передає форму середу, браузер посилає на сервер всі значення цих елементів; і порожні, і стандартні, і змінені користувачем

Обов'язковим атрибутом action тега <form> задається URL прикладної програми, яка призначена для прийому і обробки введених в форму даних. Типовий тег <form> з атрибутом action виглядає наступним чином;

</form>

У відповідності із заданим у прикладі універсальним локатором ресурсу браузер повинен встановити контакт з сервером www.ora.com і передати введені користувачем в форму значення прикладній програмі з іменем update, яка знаходиться в каталозі cgi-bin.

Перед передачею даних форми серверу браузер їх особливим чином кодує, що вони не були зіпсовані в процесі передачі. Сервер на свій розсуд або здійснює декодування цих параметрів, або передає їх в закодованій формі в прикладну програму.

Другий обов'язковий атрибут тега <form> - method задає метод, який браузер використовує для передачі даних форми на сервер з метою їх подальшої обробки. Існує два методи; POST і GET.

Тег <input>

Тег <input> служить для визначення одного з стандартних елементів вводу форми. У цього тега є багато атрибутів, але обов'язковими для кожного елементу є атрибути type і name (для кнопки передачі - тільки type). Атрибут type служить для визначення типу елемента, який включається в форму. Атрибут name служить для присвоєння імені елементу (це ім'я використовується в процесі передачі форми на сервер).

Найбільш корисним (і найпоширенішим) є елемент вводу форми поле вводу тексту. У вікні браузера поле вводу відображається як порожнє поле, в яке поміщається одна стрічка даних. Поле вводу даних забезпечує можливість вводу стрічки даних, яка при передачі форми на сервер інтерпретується як значення відповідного елемента. Для створення поля вводу тексту в формі, яка включається в HTML-документ, необхідно за допомогою директиви <input> встановити тип елемента text. Слід включити також атрибут name.

З допомогою атрибутів size і maxlength задається ширина (в знаках) поля відображення тексту вводу і максимальна кількість символів, яку користувач може ввести в це поле. Скориставшись атрибутом value, можна задати для поля початкове стандартне значення.

Поле пароля - подібне до звичайного поля вводу тексту, за винятком того, що символи, які користувач вводить в це поле, на екрані не відображаються. Користувач бачить в полі пароля тільки послідовність символів Це забезпечує контроль за доступом до паролів та інших важливих даних.

Для того, щоб створити поле пароля, необхідно встановити значення атрибута type рівним password. Слід відмітити, що використання поля пароля не гарантує повної захищеності даних, бо при передачі форми на сервер браузер пересилає його вміст в незашифрованому вигляді.

Поле вибору файлу надає користувачеві можливість вибрати файл, який зберігається на його комп'ютері, і при передачі форми послати його на сервер. При відображенні браузером поле вибору файлу виглядає як звичайне поле, споряджене кнопкою з надписом "Browse". Користувач може або ввести ім'я файлу з клавіатури, або, скориставшись вищезгаданою кнопкою, вибрати ім'я локального файлу в системно-залежному вікні. Поле вибору файлу створюється у формі шляхом установки значення file атрибута type.

Опція дозволяє користувачеві швидко і легко виділити елемент в формі або відмінити зроблене виділення. Опції можна групувати, створюючи набори.

Кожна опція створюється шляхом встановлення значення checkbox атрибута type у відповідній директиві <input>. Слід також включити в неї обов'язкові атрибути name і value. При вказівці необов'язкового атрибута checked браузер відображає опцію як відмічену і, якщо користувач не відмінить виділення опції, значення атрибута value буде передане на сервер.

Можна створити групу опцій. Для цього потрібно присвоїти декільком опціям одне значення атрибута name. Браузер автоматично збирає значення елементів цієї групи і передає вибрані значення у вигляді стрічки (де значення елементів вказані через кому) на сервер.

Селекторні кнопки по принципу дії схожі на опції. На відміну від останніх, в групі може бути вибрана тільки одна селекторна кнопка. Селекторна кнопка створюється шляхом присвоєння атрибуту type тега <input> відповідного елемента значення radio. Як і опції, селекторні кнопки вимагають наявності атрибутів name і value; кнопки, яким присвоєно спільне ім'я, складають групу.

Призначення кнопки передачі (<input type=submit>) повністю відповідає її назві: з допомогою цієї кнопки забезпечується передача форми з браузера на сервер. Форма може містити більш ніж одну кнопку передачі. В цей елемент можна включати атрибути name і value.

За допомогою кнопки скидання (<input type=reset>) користувач може скинути (тобто стерти або встановити рівними деяким стандартним значенням) всі елементи форми. По замовчуванню браузер відображає кнопку скидання з надписом "Reset" (або "Clear").

Користуючись значенням image атрибута type елемента форми <input>, можна створити спеціальну KHonity, що являтиме собою чутливе до натискань кнопки миші зображення. Це кнопка особливого виду, яка формується на основі зображення, заданого користувачем.

За допомогою прихованих полів реалізується можливість вбудовувати в форми інформацію, на спосіб обробки якої не можуть вплинути ні браузер, ні користувач. Ця інформація в будь-якому випадку буде передаватися на сервер, і міняти її неможливо. Значення обов'язкових атрибутів name і value директиви <input type=hidden> автоматично включаються в список параметрів форми, яка передається. Вони служать для "маркування" форми Таке "маркування" виявляється дуже корисним при виборі різних форм або варіантів форми із сукупності переданих і збережених форм.

Тег <textarea> служить для створення багатострічкової області, призначеної для вводу тексту у вікні браузера. В цій області користувач може ввести практично необмежену кількість стрічок. При передачі форми браузер посилає цей текст разом з його іменем, заданим обов'язковим атрибутом name. Для вказівки розмірів текстової області призначені атрибути cols і rows. Значеннями цих атрибутів визначається видима прямокутна область для багатострічкового вводу.

5.Використання виконуваних модулів у Web-системі

Базовим принципом побудови Web-систем є розміщення на серверах Web-системи гіпертекстових документів уніфікованого формату (HTML-сторінок) та супутньої мультимедійної інформації (файлів, що містять відео та аудіокліпи, 3D графіку, фотозображення тощо). Перегляд такої інформації здійснюється на клієнтах Web-системи з допомогою спеціального програмного забезпечення (Web-браузерів).

Мова HTML надає достатньо широкі можливості для представлення текстової інформації, зокрема засоби для форматування тексту, гіпертекстові посилання тощо. Перерахованих характеристик HTML достатньо для використання його, як основного засобу представлення даних у Web-системах (зокрема, у World Wide Web). Зокрема, використовуючи HTML можна організовувати інформаційно-довідкові служби, організовувати системи електронного документообігу.

Проте, для багатьох задач недостатньо простого відображення статичного тексту Web-браузером. Зокрема, інформація подана через гіпертекст може бути недостатньо наглядною або не повністю забезпечувати інтерактивну роботу користувача. Тому, одним з актуальних напрямків розвитку Web-технології є розширення функціональних можливостей клієнтів Web-систем по представленню інформації,

Одним з видів складної інформації, що відображається у Web-системах, є дані мультимедійного характеру. Зокрема, це аудіо - та відеокліпи, графічні зображення, фото. Для їх збереження та передачі по мережі використовуються файли стандартних форматів, таких як GIF, AUD та інші. На клієнтській робочій станції вони відповідним чином відображаються Web-браузером. Проте, за допомогою мультимедійних даних можна представляти лише статичну (незмінну в часі) інформацію, що не може бути генерована із зовнішніх джерел даних (наприклад, з аналітичних баз даних). Крім того, інформацію такого характеру можна лише переглядати, повноцінна інтерактивна робота з нею практично неможлива.

З метою розширення функціональних можливостей HTML виробники програмного забезпечення для World Wide Web та Intranet-систем розширяють стандарт мови власними засобами. Зокрема, до таких розширень можна віднести:

додаткові засоби форматування тексту та створення інтерфейсу користувача (наприклад текстові рамки);
додаткові засоби для вводу інформації користувачем - поля вводу, елементи управління, таблиці;

Використання таких засобів значно розширює можливості обробки інформації користувачами Web-CHCTCM, проте має ряд суттєвих недоліків. Головною вадою таких розширень мови HTML є їх несумісність між собою. Web-сторінка, що організована за допомогою якогось діалекту HTML, може бути коректно переглянута лише за допомогою браузера тієї фірми, яка підтримує такий діалект. Як наслідок, з'являються Web-документи, які можуть бути переглянутими лише браузером Netscape Navigator або лише браузером MS Internet Explorer і т.п. Такий підхід суперечить основним ідеям, закладеним у Web-системи: відкритості та незалежності від конкретної апаратної та програмної платформи,

Крім різноманітних розширень HTML, для розширення функціональних можливостей Web-документів використовуються альтернативні спеціалізовані мови опису даних, зокрема мова опису віртуальної реальності VRML (Virtual Reality Markup Language) та гіпертекстова мова доступу до баз даних DBML (DataBase Markup Language). Головним призначенням VRML є представлення віртуальної реальності та складних графічних образів. За допомогою такої мови можна створювати документи з високим ступенем інтерактивності та наочності. Одним з найперспективніших напрямків використання VRML є графічне представлення аналітичної інформації, зокрема ця мова може використовуватись при розробці інтерфейсу користувача інтерактивних систем аналітичної обробки інформації (OLAP-систем) та при доступі до сховищ даних (Datewarehouses). Мова DBML розроблена корпорацією Oracle і являє собою спеціалізовану мову доступу до баз даних через Web-систему, базовану на використанні HTML.

Спеціалізовані мови представлення даних у Web-системах є зручним і потужним засобом відображення інформації, проте їх використання обмежується лише певним колом задач і на сьогодні підтримується лише деякими засобами перегляду даних у Web-системі.

Найпотужнішими засобами представлення даних та створення інтерфейсу користувача на Web-клієнті на сьогодні є програмні модулі (аплети), створені з використанням Java-технології та елементи управління ActiveX. У кожному з наведених випадків з Web-серверу системи на клієнт пересилається модуль, що далі виконується на робочій станції. Такий підхід забезпечує універсальний механізм для забезпечення повноцінного функціонування Web-клієнта. Зокрема, можна розробити потужний інтерфейс користувача Web-системи та забезпечити його необхідна програмним забезпеченням для якісного представлення даних, що подаються через Web-систему.

При схожих функціональних можливостях технології Java та ActiveX мають ряд принципових відмінностей. Java розроблялась як мова програмування для інтелектуальних побутових пристроїв та комп'ютерних приставок. Як наслідок, до неї були поставлені вимоги незалежності від апаратно-програмної платформи та компактність. Програми, написані на мові Java компілюються у Р-код (код, який виконується інтерпретатором суттєво швидше, ніж вихідний текст програми). У вигляді Р-коду Java-програми (у середовищі Web вони називаються аплетами) зберігаються на сервері і передаються на клієнти разом з Web-сторінкою, до якої вони прикріплений. Для їх виконання на клієнті є необхідною підтримка Web-браузером інтерпретатора java-аплету. На сьогоднішній день таку підтримку забезпечують усі основні браузери: Netscape Navigator, Oracle Power Browser, Sun HoUava та Microsoft Internet Explorer у середовищах MS Windows 95, MS Windows NT, Macintosh, Unix, OS/2 Warp.

Технологія ActiveX виникла як уніфікований засіб представлення елементів управління інтерфейсу користувача у середовищі MS Windows. Елементи управління ActiveX представляють собою бінарний код, який може безпосередньо виконуватись у середовищі Windows. У випадку їх використання у Web-системі, самі елементи управління також зберігаються на сервері системи, і передаються по мережі по вимозі разом з відповідною Web-сторінкою, де браузер завантажує їх для подальшого виконання в операційній системі.

Принципові відмінності між технологіями Java та ActiveX породжують ряд розбіжностей по основних параметрах їх використання. Зокрема, розбіжності виникають у наступних характеристиках:

Ефективність виконання - внаслідок того, що елементи управління ActiveX являють собою безпосередньо виконувані модулі, вони забезпечують суттєво вищу ефективність виконання у порівнянні з Java-аплетами, яким для виконання потрібна підтримка інтерпретатора Java.
Функціональність - суттєвим обмеженням на застосування Java-аплетів є заборона на доступ до локальних даних клієнтської робочої станції. Для елементів ActiveX обмежень на доступ до файлів немає. Java-аплети виконуються в середовищі інтерпретатора Java (Java Virtual Machine), що ускладнює взаємодію з процесами, що функціонують на клієнті. Елементи ActiveX виконуються безпосередньо в операційному середовищі, і можуть прозоро взаємодіяти з програмами, які виконуються на клієнті.
Трудоємність розробки - на сьогоднішній день існує достатньо багато розвинутих засобів для розробки як елементів ActiveX так і Java-аплетів. Проте сам процес розробки в загальному випадку для ActiveX є більш трудомістким.
Безпека даних - можливість доступу елементів ActiveX в середовищі Web до локальних даних клієнта та безпосереднє їх виконання в операційному середовищі створює велику потенційну небезпеку їх застосування. Зокрема при завантаженні невідомого елемента ActiveX з World Wide Web виникає загроза несанкціонованого доступу до локальних даних, "зламу" системи або інфікування файлів комп'ютерним вірусом. Особливо небезпечною стає така ситуація у випадку, коли клієнтська робоча станція підключена з високим рівнем доступу до локальної комп'ютерної мережі (наприклад робоче місце директора). Тоді під загрозу ставляться усі корпоративні дані.
Саме небезпека такого характеру призвела до обмеження функціональності Java-аплетів за рахунок заборони доступу до локальних даних. Таким чином, Java-аплетів не можуть якимось чином впливати на дані, що зберігаються на клієнтській робочій станції. Можливість "зламу" комп'ютера також усувається, так як виконання аплетів інкапсулюється інтерпретатором Java.
Багатоплатформність та відкритість - застосування елементів ActiveX обмежується операційними середовищами Windows NT та Windows 95 при умові використання Web-браузера фірми Microsoft (MS Internet Explorer). Підтримка Java-технологія на сьогодні реалізована на всіх сучасних програмних та апаратних платформах, у тому числі і на Web-терміналах (network computers).

Як видно з наведеного вище порівняльного аналізу технологій Java та ActiveX, технологія фірми Microsoft орієнтована на високоефективне функціонування в середовищі Windows, а використання Java-аплетів забезпечує безпечне функціонування Web-клієнта на будь-якій платформі.

Враховуючи сучасні вимоги до інформаційних систем, зокрема; відкритість та багатоплатформність ПЗ, високу надійність та безпеку збереження даних, в загальному випадку> побудови Web-систем доцільніше використовувати HTML, інші спеціалізовані мови опису даних у Web-системі та Java-технологію для забезпечення повної функціональності Web-клієнта.

Синтаксичні конструкції HTML, потрібні для підтримки виконуваних модулів;

Розглянемо синтаксичні конструкції, необхідні для приєднання Java-аплетів до HTML-сторінки. Таке приєднання здійснюється за допомогою тега Applet, У загальному вигляді він має наступну структуру;

<APPLET стандартні атрибути

параметри аплету

альтернативний контекст

</APPLET >

Деякі стандартні атрибути повинні бути обов'язково визначеними. Існує три обов'язкові стандартні атрибути:

CODE - визначає ім'я файлу-класу аплету;
WIDTH - визначає ширину вікна аплету в пікселях;
HEIGHT - визначає висоту вікна аплету в пікселях;
Необов'язкові стандартні атрибути;
CODEBASE - визначає базовий URL аплету. Сам аплет повинен знаходитися по цьому. Якщо CODEBASE невизначений, використовується той URL, по якому знаходиться HTML-документ, що описує аплет;
ALT - визначає текст, що відображатиметься текстовим браузером;
NAME - визначає назву аплету, що дозволяє знаходити його іншим аплетам по цій назві;
ALIGN - визначає правило розміщення аплету відносно тексту, ALIGN може приймати наступні 9 значень; left, right, top, texttop, middle, absmiddle, baseline, bottom, absbottom.
VSPACE - визначає вертикальне зміщення аплету; використовується, якщо атрибут ALIGN виставлений у left та right;
HSPACE - визначає вертикальне зміщення аплету; значення HSPACE використовується, якщо ALIGN виставлено в left або right

Для передачі параметрів в Java-аплет використовуються розділ параметрів HTML-тега APPLET. Для визначення параметра використовується наступна синтаксична конструкція, що включається в APPLET;

Ще один розділ тега <APPLET> - альтернативний контекст - використовується для збереження сумісності з Web-браузерами, що не підтримують Java. Тоді вони відображають цей контекст. Альтернативним контекстом вважається весь текст, що безпосередньо передує дескриптору </APPLET>.

6.Інтеграція Web-систем з зовнішніми джерелами даних

Першим і найпростішим напрямком розробки інформаційних систем у середовищі Web є створення статичних HTML-сторінок, в яких може міститись дані нормативного характеру, оголошення, документи, довідкова інформація та ін.

Особливістю статичних сторінок є стаціонарність інформації, що зберігається в них. Такі сторінки відображають одні й ті самі дані до тих пір, поки відповідальна особа їх не змінить. У таких сторінках не можна відображати динамічної інформації, яка міститься у центральних базах даних. Тому intranet-системи, що базуються на стаціонарній інформації, не охоплюють всього комплексу задач, що виконуються на корпоративних мережах. Такі системи в першу чергу орієнтуються на забезпечення користувачів нормативною та довідковою інформацією та сервісами мережі. Системи такого характеру можна віднести до intranet-систем 1-го покоління.

Intranet-системи 2-го покоління крім підтримки статичної інформації орієнтуються на відображення динамічних даних та створення інтерактивних екранних форм користувача.

Першою рисою таких систем є використання динамічних HTML-сторінок, Зміст таких сторінок не є визначений наперед і формується під час сеансу роботи користувача з Web-системою. Такі сторінки створюються програмами, що виконуються на Web-cepвepax. Виконання програм ініціюється відповідним посиланням уже існуючої Web-сторінки.

Протоколи Web-систем.

Для розуміння механізмів обміну даними між клієнтом та сервером Web-систем необхідно детальніше розглянути протоколи, на яких ґрунтується така взаємодія. Основним протоколом Web-системи є протокол HTTP. Розглянемо детальніше цей протокол.

Обмін інформацією між клієнтами та сервери Web-системи здійснюється на основі протоколу HTTP (HyperText Transfer Protocol). Особливістю HTTP є його об'єктна орієнтованість. Усі транзакції HTTP мають однаковий формат. Кожний запит клієнта та відповідь сервера складається з трьох частин: стрічки запиту (відповіді), розділу заголовку та тіла. Транзакція відбувається наступним чином:

Клієнт встановлює зв'язок зі сервером по назначеному коду порта (по замовчуванню - 80). Потім клієнт відсилає запит документа, вказавши НТТР-команду (в термінах HTTP - метод), адресу документа та номер версії HTTP.

Наприклад, в запиті

GET /index.htm]/HTTP1.0

використовується метод GET, яким з допомогою HTTP запитується документ idex.html.

Клієнт відсилає інформацію заголовка (необов'язкову), де повідомляє про сервер про свою конфігурацію та дані про формати документів, які він здатний обробляти. Уся інформація заголовка вказується пострічково, при цьому у кожній стрічці міститься ім'я та значення. Заголовок закінчується пустою стрічкою.
Відіславши запит та заголовки, клієнт може відправити додаткові дані. Ці дані використовуються тими CGI-програмами, які викopиcтовyють метод POST для обміну інформацією з Web-клієнтом. Деякі клієнти також можуть використовувати їх для розміщення відредагованої сторінки на Web-сервері.

Сервер відповідає на запит клієнта наступним чином:

Перша частина відповіді сервера - це стрічка стану, що містить три поля: версію HTTP, код стану та опис.
Поле версії містить номер версії HTTP, який у даний момент використовується сервером доля передачі відповіді.
Код стану - число, що відображає результат обробки сервером запиту клієнта. Опис, що слідує за кодом стану, є звичайним текстом (поясненням до коду стану). Так, стрічка

НТТР/1.0 200 ОК

містить інформацію про те, що сервер використовує для відповіді версію 1.0 протоколу HTTP. Код стану 200 означає, що запит клієнта був успішним і дані будуть передані після заголовків.

Після стрічки стану сервер передає клієнту інформацію заголовка, що містить дані про сам сервер та про документ, що вимагається. Зокрема, це назва сервера, дата останньої модифікації Web-документа, його тип (HTML, GIF, PDF тощо), розмір. Заголовок закінчується пустою стрічкою.
Якщо запит клієнта виконаний успішно, то відсилаються необхідні дані. Це може бути копія файлу або результат роботи CGI-програми. Якщо запит клієнта не може бути задоволений, передаються додаткові дані у вигляді тексту, що пояснює причини відмови.

В HTTP версії 1.0 після передачі сервером даних роз'єднується зв'язок з клієнтом і транзакція вважається завершеною. У версії 1.1 протоколу HTTP сервер по замовчуванню не розриває з'єднання і клієнт може далі послати запити.

HTTP не зберігає інформацію про транзакції, тому в наступній транзакції усі дії повторяються. Перевагою такого підходу є те, що HTTP-сервер може обслуговувати одночасно більше число користувачів внаслідок усунення додаткових витрат на відслідковування сеансів.

Проте даний підхід породжує ряд проблем при використанні Web-середовища для розробки та функціонування складного програмного забезпечення, що вимагає підтримання транзакцій. Це, зокрема, системи баз даних та системи підтримки групової роботи. Для розв'язання такого роду проблем необхідно на Web-сервері використовувати програми (наприклад CGI-програми), які самі слідкують за транзакціями за допомогою або критих полів вводу або за допомогою специфічних засобів (типу "ключиків" Netscape).

Запити клієнта розбиваються на три розділи. Перша стрічка повідомлення завжди містить НТТР-команду (метод), URL який визначає потрібний клієнту ресурс та номер версії HTTP. Наступні стрічки запиту клієнта містять інформацію заголовка. Інформація заголовка містить дані про клієнта та про об'єкт, який клієнт посилає серверу Третя частина клієнтського запиту представляє собою тіло - власне дані, що посилається серверу.

Метод - це НТТР-команда, з якої починається перша стрічка запиту клієнта. Метод повідомляє серверу про мету запиту. Для HTTP визначено три основні методи: GET, HEAD і POST. Існують і інші методи, але вони підтримуються не всіма серверами. У майбутньому передбачається підтримка усіх методів HTTP кожною реалізацією Web-cepвepa. При заданні імен методів враховуються регістри літер, тобто GET і get є різними методами

Розглянемо детальніше НТТР-методи.

Метод GET. Основний НТТР-метод. Здійснює запит інформації, розташованої на Web-сервері, Результат GET-запита може бути файлом, доступним Web-серверy, результат роботи CGI-програми, вихідну операцію апаратного пристрою тощо.

Якщо клієнт користується GET-методом, сервер відповідає стрічкою стану, заголовками та потрібними даними. Якщо сервер не може обробити запит внаслідок помилки або внутрішніх обмежень, він відсилає в інформаційному розділі відповіді пояснення до відмови.

Метод GET використовується також для передачі вхідної інформації у програми, що виконуються на стороні сервера (зокрема CGI-програми) з HTML-форм. Вхідні дані у методі GET приєднуються до URL в стрічці запиту. Якщо в тезі <form> задано значення атрибута method-'GET", то пари ключ-значення (згідно до введених даних у формі) приєднуються до URL після знаку Пари розділяються знаками

Метод HEAD аналогічний до методу GET, за винятком того, що сервер нічого не передає в інформаційній частині запиту. Метод HEAD лише запитує інформацію заголовка про ресурс. Даний метод використовується у випадку, коли клієнту потрібно отримати інформацію про документ не отримуючи самого документу. Для метода HEAD характерні наступні застосування;

визначення часу останньої модифікації документа (корисно у випадку кешування Web-браузером сторінок);
визначення розміру документа (використовується для компоновки сторінки)
визначення типу документа;
визначення типу сервера.

Метод POST дозволяє посилати на сервер дані в запиті клієнта. Ці дані передаються в програму обробки даних, до якої сервер має доступ (наприклад CGl-програму). Метод POST може використовуватися для організації комплексних інформаційних систем на базі Web-технології (зокрема інформаційно-довідкових систем, систем баз даних та систем підтримки групової роботи). Дані, що посилаються на сервер, знаходяться в тілі запиту клієнта.

Крім того існують і інші НТТР-методи, що підтримуються не всіма Web-серверами:

LINK - зв'язує інформацію заголовка з документом на сервері;
UNLINK - відміняє зв'язок інформації заголовка з документом на сервері;
PUT - розміщає тіло запиту по вказаному URL;
DELETE - видаляє дані, що знаходяться на сервері по заданому URL;
OPTIONS - запитує інформацію по комунікаційні параметри сервера;
TRACE - вимагає, щоб тіло запиту поверталося без змін (використовується для процесу відлагодження).

Доступ Web-клієнта до даних, що с зовнішніми по відношенню до Web-сервера.

Існує ряд механізмів організації Доступ Web-клієнта до даних, що є зовнішніми по відношенню до Web-сервера. Як правило такі механізми зводяться до динамічної генерації Web-сервером (або іншими програмами) Web-сторінок у відповідь на запит користувачів. Генерація таких сторінок може реалізовуватися спеціальними для конкретного Web-сервера способами. Проте існує ряд стандартних способів, реалізованих на всіх популярних Web-серверах. Серед таких методів ми розглянемо детальніше інтерфейси CGI і SSI.

Найпоширенішим засобом інтеграції Web-систем з зовнішніми інформаційними системами є використання CGI-програм на стороні Web-сервера.

CGI (Common Gateway Interface, загальний інтерфейс шлюзу) забезпечує можливість створення програмного забезпечення Web-сервера, яке може взаємодіяти з іншим програмами. З допомогою CGI-програми Web-сервер зокрема може викликати зовнішню програму та передати їй користувацькі дані (наприклад, інформацію про те, з якої робочої станції користувач встановив з'єднання або дані, введені користувачем у HTML-формі). CGI-програма обробляє дані і сервер передає результати її роботи Web-6poyзepy.

CGI забезпечує засоби динамічного створення Web-сторінок на основі інформації, що заводиться користувачами. За рахунок цього розширюється діапазон можливостей Web-систем.

У CGI-програму параметри передаються або в URL, або в тілі тексту запиту. Метод, що використовується для передачі параметрів, визначаються атрибутом method тега <form>. При використанні методу GET дані передаються в URL.

У випадку використання методу POST дані передаються в тілі НТТР-запиту.

Після виділення параметрів з тіла запиту або з URL дані передаються як параметр змінна=значення в CGI-програму. Це здійснюється або за допомогою змінних середовища або через стандартній ввід. Якщо CGI-програма викликається методом GET, то параметри передаються шляхом присвоювання їх змінній середовища QUERY_STR1NG. Далі програма отримує дані уже з даної змінної. Якщо CG1-програма викликається методом POST, то параметри передаються через стандартний ввід. Крім того використовуються й інші змінні середовища. У цих змінних передасться інформація про користувача, формат та об'єм даних, протокол зв'язку тощо.

Використання CGI у середовищі Windows має ряд особливостей, зокрема на даній платформі не реалізовано концепцію стандартного вводу та змінних середовища. Тому для пересилки даних до зовнішніх програм Web-сервери використовують тимчасові файли, структура яких описується стандартом WinCGI. Даний інтерфейс є модифікацією CGI для Windows. Наявність такого інтерфейсу дозволяє використовувати традиційні середовища програмування для Windows; Delphi, Visual Basic, Visual С++.

У стандарті WinCGI HTTP-сервер записує дані у зовнішній файл, який далі обробляється CGI-програмою. Файл даних містить наступні розділи:

[CGI] - даний розділ містить більшість даних CGI (допустимі типи, вміст і додаткові заголовки розміщаються у додаткових розділах). Кожен розділ представляється як строковий вираз (ключове слово + значення);

[Accept] - містить допустимі типи даних клієнта, вказані в тілі запиту;

[System] - специфічні для WinCGI дані (повне ім'я файлу, що поступає зі запитом, режим трасування, файл у який передаватимуться вихідні дані);

[Extra Headers] - містить додаткові заголовки, що містяться у запиті (як ключовий вираз);

[Form Literal] - використовується для розміщення даних з форми, яка взаємодіє з сервером за допомогою функції POST;

[Form External] - у даному розділі розміщується стокові значення, розмір яких перевищує 254 символи;

[Form Huge] - розміщаються вказівки на строкові значення, розмір яких перевищує 64К;

Загальна архітектура систем, базованих на CGI представлена нижче:

Прикладом CGl-програми може бути сценарій на UNIX-shell, що генерує найпростішу Web-сторінку:

# CGI-програма/ сценарій UNIX shell, що генерує новий #HTML-документ cat«EOF

Content-type: text/html

<HTML>

<HEAD>

<TITLE> Новий HTML-документ</TITLE>

</HEAD>

<BODY>

<HR> Цей документ згенеровано CGI-програмою

</BODY>

</HTML>

EOF

exit 0

Звичайно динамічні Web-сторінки відображають складнішу інформацію, яку CGI-програми отримують з корпоративних або локальних БД.

На відміну від статичних сторінок, динамічні HTML-сторінки не зберігаються як файли на Web-сервері.

Перевагою таких сторінок е можливість відображення динамічних централізованих даних, в першу чергу інформації з центральних та розподілених БД. Таким чином користувач отримує єдиний метод доступу як до мережних сервісів, так і до різноманітних спільних даних, у тому числі й динамічних.

Крім можливості формування динамічних HTML-документів Web-системи 2-го покоління характеризуються можливістю введення діалогової роботи з користувачем та інтелектуалізацією роботи клієнта за рахунок розподілення обчислень.

Так робота користувача з корпоративними даними (наприклад, центральною БД) не може бути повноцінною без можливості добавлення нової та модифікації існуючої інформації.

З цією метою в HTML включено можливість створення користувацького інтерфейсу (поля вводу, кнопки, таблиці та ін.). При завантаженні такого документу на робочу станцію користувач має можливість вводити інформацію, яка потім поступає на Web-сервер. Далі для відображення цих даних у БД (або інших місцях зберігання корпоративних даних) повинна відпрацювати відповідна CGI-програма, яка виконує певні дії по обробці введених користувачем даних (наприклад, занести зміни в БД).

Система, описана вище, має деяку схожість з системами, що використовують на робочих місцях термінали (точніше, їх емуляцію) замість комп'ютерів.

Використання на стороні сервера виконуваних програм (зокрема CGI-програм) є потужним інструментом розширення функціональності Web-CHCTCM за рахунок інтеграції з зовнішніми джерелами даних та генерації динамічних Web-сторінок. Проте часто перед розробниками виникають тривіальні задачі, розв'язання яких виходить за межі безпосередньо Web-серверів, проте самі задачі є нескладними та поширеними. Для спрощення вирішення ряду таких задач введено механізм директив включення на стороні сервера.

Директиви включення на стороні сервера (Server Side Includes - SSI) - це директиви, які можуть вбудовуватися в HTML-документ для виконання інших програм або отримання певної інформації", наприклад статичної інформації про файли, що зберігаються на Web-сервері. Директиви SSI позбавляють розробника Web-вузла необхідності писати програми для генерації документів, що містять незначний об'єм динамічно змінюваної інформації. Директиви SSI підтримуються на сьогоднішній день більшістю Web-серверів, хоча деякі з них потребують додаткового конфігурування.

Коли клієнт дає запит на отримання Web-документа з сервера, який підтримує директиви SSI, Web-сервер здійснює синтаксичний аналіз даного документа з метою визначення наявності таких директив у документі. Такий підхід крім згаданих вище переваг має певні недоліки - зокрема зростає навантаження на Web-сервер (внаслідок додаткового аналізу документів).

Розглянемо детальніше SSI-директиви. Усі директиви мають єдиний формат:

<!-#команда параметр="аргумент"->

Найчастіше вживаними є наступні SSI-директиви:

echo уаг="змінна середовища" - використовується для вставки в документ значень спеціальних змінних SSI та змінних середовища;
include file = "шлях" - використовується для вставки в текст документа поточний файл;
flastmod file—'шлях" - використовується для вставки в документ дати останньої модифікації вказаного файлу;
exec cmd="cTpi4Ka" - використовується для виконання вказаної програми та вставки в текст документа її вихідної інформації.

За допомогою директиви echo можна задавати включення в текст змінних операційного середовища або спеціальні SSI-змінні. Зокрема, це:

DOCUMENT_NAME - ім'я біжучого документа;

DOCUMENT URL - URL біжучого документа;

DATE_LOCAL - біжуча дата та місцевий час;

DATE_CMT - біжуча дата та час по Гринвічу;

LAST_MODIFIED - дата та час останньої модифікації біжучого документа.

7.Проектування та розробка інформаційних систем, що функціонують на основі Web-технології

Розробка розподілених інформаційних систем найчастіше базується на використанні технологій Web-серверiв, що відіграють роль серверів додатків та моніторів транзакцій. Одним з найпопулярніших програмних продуктів цієї категорії є Web Application Server На його прикладі розглянемо структуру сучасних розподілених інформаційних систем, що базуються на Web-технологіях та основні принципи їх розробки. Web Application Server - це не просто ще один Web-сервер, оскільки він не тільки надає стандартні служби HTTP і CGI, але і дозволяє розробляти повноцінні додатки з використанням багаторазово застосовних будівельних блоків, іменованих картриджами. Картриджі можуть розподілятися по мережі і мати механізми стійкості, що значно перевершують можливості CGI. Мультипроцесна архітектура серверу Oracle Web Application Server не тільки підтримує розподілену модель програмування на основі компонентів, але і забезпечує продуктивність, масштабованість і стійкість.

Стислий огляд архітектури Web Application Server

Архітектура Oracle Web Application Server основана на моделі розподілених обчислень. Вона є відкритою і заснованою на стандартах і створює середовище для додатків на основі Web. Основними компонентами Web-серверy є надійний сервер HTTP, Web Request Broker і розширення серверу, іменовані картриджам!.

Сервер HTTP

Сервер HTTP складається з двох процесів; приймача і планувальника. FТР-сервіс Spyglass використовує віртуальну файлову систему, у котрої логічні шляхи, застосовувані в URL-локаторах (universal resource locator - універсальний локатор ресурсів), відображаються на фізичні каталоги у файловій системі хост-комп'ютера. Він також спроможний підтримувати різні версії файлів HTML (наприклад, на різних мовах) і обробляти будь-яке число визначених типів МІМЕ. Для підвищення продуктивності приймач використовує переваги засобів відображення файлів у пам'ять на операційній системі хвоста і підтримує що настроюється кешування файлів. На додаток до підтримки шифрування і впізнання протоколу SSL (Secure Sockets Layer - протокол безпечних з'єднань) приймач може забезпечити захист за допомогою одного з наступних методів:

Основне опізнання (basic authentication). Вимагає, щоб користувачі ввели ідентифікатор і пароль для доступу до URL-локатора. Цей засіб варто використовувати тільки в сполученні з протоколом SSL, інакше ідентифікатори і паролі будуть передаватися по мережі незашифрованими. Ідентифікатори і паролі зберігаються в зашифрованому файлі на хості.
Згорнуте спізнання (digest authentication). По суті, збігається з основним упізнанням, за винятком того, що шифрується пароль. Деякі популярні браузери не підтримують цей метод опізнання.
Обмеження ІР-адреси (IP address restriction). Обмежує підключення клієнтів із визначеними ІР-адресами або з більш загальними мережними масками. Цей метод варто використовувати тільки для intranet.
Обмеження доменних імен (domain name restriction). Обмежує підключення клієнтів із визначеними доменними іменами Воно, по суті, еквівалентно обмеженню ІР-адреси,

Web Request Broker

Програма Web Request Broker (\VRB-6poKep) - це ядро серверу Web Application Server. Вона надає в розпорядження і планувальника, і картриджів такі служби;

Virtual Path Management Services. Підтримує відображення логічних шляхів у фізичні, використовувані приймачем для пошуку файлів HTML і сценаріїв CGI і WRB-брокером для пошуку картриджів.
Authentication Services. Забезпечує декілька рівнів захисту.
Logging Services. Вносить інформацію, що відноситься до WRB-брокера і картриджів, або в базу даних, або в текстовий файл на однім із двох рівнів деталізації.
Configuration Provider Services. Дозволяє картриджам читати і обновляти інформацію конфігурації.
Intercartridge Exchange (ІСХ) Services. Дозволяє картриджам взаємодіяти один з одним і звертатися до служб один одного.
Transaction Services. Надає засоби обробки множинних запитів HTTP, що передбачають відновлення бази даних у якості окремої транзакції.
Content Services. Надає архів документів, що сприяє упорядкуванню HTML-сторінок і управлінню версіями і редакціями.

Захист - це важливий компонент будь-якого Web-серверу, і WRB-брокер може забезпечити один або декілька додаткових рівнів захисту (крім тих, що даються приймачем) через свої служби впізнання. Можна використовувати служби впізнання для обмеження доступу з боку планувальника, із окремого картриджа або того й іншого

Картриджі

Картридж - це додаток, що виставляє набір стандартних інтерфейсів, що дозволяють клієнтам WRB-брокера й іншим картриджам звертатись до них через комутатор картриджів. При проектуванні картриджа в нього звичайно включають невеличкий набір універсальних служб, підтримуючи модульний підхід до розробки додатків Web, Архітектура WRB-брокера дозволяє картриджам виконувати ті ж задачі, які виконують сценарії CGI. Проте є декілька переваг у використанні картриджів замість сценаріїв CGI; вони забезпечують більш високу продуктивність та кращий захист, крім того, можна стежити за їхнім виконанням, а також настроювати їх і керувати через адміністративний інтерфейс,

Картриджі, як правило,базуються на однієї з трьох основних моделей програмування взаємодії;

Запит-відповіль;
Сеансової;
Транзакційної;

Модель "запит-відповідь" використовується для надання служб, для яких не потрібно підтримувати інформацію стану від одного екземпляра до наступного. Наприклад, можна написати картридж щоб він просто обробляв запити SQL і повертав результат із бази даних Oracle. При однократному виконанні картридж пізнає користувача, застосовує SQL і повертає форматовану HTML-сторінку з результатами у виді таблиці.

Для інших картриджів може знадобитися підтримувати інформацію стану протягом усього підключення клієнта на основі моделі сеансу. Наприклад, картридж може зберігати інформацію про сеанс для надання різноманітних відображень з урахуванням характеристик браузера клієнта

Транзакційна модель використовується, коли інформація стану повинна зберігатися тільки протягом існування багатозадачної операції. Картридж для підтримки оперативного оформлення замовлень може дозволити вкладати в "візок для покупок" по одному предмету, зберігаючи цю інформацію усередині себе, поки транзакція не буде завершена.

Картриджі часто використовують служби, надані іншими картриджами, через комутатор картриджів. Всі вищенаведені приклади картриджів при обслуговуванні запитів до таблиць Oracle будуть, найбільше мабуть, покладатися на картридж PL/SQL, що поставляєгься з Oracle Web Server. Ця модульна архітектура дозволяє також писати повномасштабні додатки для Web із використанням тільки існуючих картриджів.

Взаємодія компонентів

Однією з найбільш важливих особливостей проекту Web Application Server є його гнучка мультипроцес на архітектура. Сервер HTTP користується підтримкою процесів WRB-брокера й екземплярів картриджів, що спільно працюють над виконанням запиту. Ці компоненти можна настроювати і розгортати різноманітними засобами.

Web Application Server обробляє HTTP-запити до служб картриджів. Після завантаження й ініціалізації картридж повідомляє WRB-брокеру про свою готовність приймати запити. WRB-брокер повідомляє планувальнику про цей новий екземпляр, а планувальник надсилає запит екземпляру картриджа, що його обробляє і потім відправляє відповідь планувальнику.

У залежності від характеру картриджа він може містити деяку інформацію стану і залишатися зайнятим для забезпечення обробки додаткових запитів від планувальника. У цьому випадку, якщо клієнт ініціює наступний запит, планувальник передає його безпосередньо цьому картриджу. Якщо картридж був розроблений для обробки незалежних запитів, він повідомляє WRB-брокеру про свою готовність відразу після відповіді планувальнику. Його можна потім використовувати для обробки запиту від іншого клієнта . Для будь-якого картриджа можна визначити мінімальне і максимальне число екземплярів. У цю архітектуру убудоване зрівноважування навантаження, оскільки кожний картридж працює одночасно з одним клієнтом, а число доступних екземплярів може бути настроєне на оптимальну продуктивність. Звернете увагу, що кожний екземпляр картриджа виконується в окремому екземплярі виконання WRB-брокера (WRBX - WRB execution instance), що надає інтерфейс і служби WRB-брокера. Це дозволяє зменшити конкуренцію і запобігає поширення проблем виконання в однім WRBX на інші екземпляри.

Хоча в цій схемі застосування комутатора картриджів явно не показано, картридж будь-якого типу може звертатись до служб картриджів інших типів. Комутатор картриджів реалізований у WRB-брокері, так що запити, відправлені від одного картриджа іншому, спочатку проходять через нього.

Якщо дозволена додаткова служба ORB-брокера розширеної версії, на різних комп'ютерах можуть також виконуватися окремі картриджі. У залежності від ситуації можуть знадобитися дві різні конфігурації. Наприклад, можна настроїти систему з одним приймачем за брандмауером і з мінімальний захистом для доступу до intanet і настроїти інший приймач із протоколом SSL для доступу до Intel Цей підхід дозволяє звертатися по Web до деяких додатків кому завгодно, при тому, що для інших додатків буде потрібно більш жорсткий захист Ці етапи обробки, хоча зовнішньо і складні виконуються екземплярами серверу Web Application Server і картриджа. З погляду клієнта ця обробка цілком прозора. Клієнти просто запитують URL-локатори й одержують відповідь як HTML-сторінку.

У нових версіях будуть розширені можливості WRB-брокера, він стане цілком сумісним з архітектурою CORBA (Common Object Request Broker Architecture - загальна архітектура брокера об'єктних запитів), буде підтримувати стандартну мову IDL (Interface Definition Language – мова визначення інтерфейсів) і протокол HOP (Internet Inter-ORB Protocol - протокол взаємодії ORB-брокерів).

Інсталяція і настроювання

Багато подробиць інсталяції Oracle Web Application Server залежать від виконуваної операції, але значна частина адміністративних задач виконується через загальний інтерфейс HTML.

На всіх платформах для серверу Web Application Server потрібно Web-браузер із підтримкою таблиць і кадрів, для доступу до інтерфейсу адміністрування HTML, і JDK JavaSoft 1.0.2, для підтримки картриджа Java. Якщо сервер Web Application Server установлюється на тому ж комп'ютері, що і база даних Oracle, обов'язково закрийте всі екземпляри Oracle і зупините всі служби Oracle перед установкою.

Є невеликі розходження в процесі виконання програми інсталяції Oracle на різних платформах, але вона на всіх платформах буде запитувати деяку інформацію, включаючи;

Основний каталог для інсталяції
Місцезнаходження документації
Ім'я сайта (використовується для визначення Web-cepвepiв, коли декілька серверів працюють на одній і тій же установці)
Ім'я хоста (наприклад, www.acme.com)
Номера портів приймача
Пароль користувача admin

Після завершення інсталяції програма інсталяції просить запустити WRB-брокера і сервер Admin. У залежності від платформи може знадобитися зробити це вручну. (Звернетеся до документації для конкретної операційної системи, щоб ознайомитися з інструкціями з запуску приймача і серверу. ) Як тільки сервер Admin почне працювати, скористайтеся Web-браузером для підключення до наступного URL-локатора для інсталяції і настроювання додаткових приймачів, DAD-дескрипторів і картриджів:

http://host_name.domain_name:pon_number/ov6-abin/boot

Повинний бути настроєний, принаймні, ще один додатковий приймач для інших користувачів. Щоб створити додатковий приймач, просто зазначте ім'я приймача, ім’я хоста і номер порту нового приймача. Перевіривши цю інформацію, клацніть на кнопці Create Listener (Створити приймач) для завершення настроювання нового приймача. Якщо цей Web Application Server буде використовуватися тільки як стандартний Web-сервер для HTML-сторінок, сценаріїв CGI і т.п., установка завершена. Можна створювати нові приймачі в будь-який час і змінювати конфігурації за допомогою HTML-інтерфейсу адміністрування приймача за адресою:

http://host_name.domain_name:poTt_number/ows-abin/wladminL html

З цієї сторінки можна додати, видалити приймач або змінити його конфігурацію. Через цей інтерфейс можна настроїти всі параметри приймача.

Доступ до бази даних

Дескриптори доступу до бази даних - це просто іменовані набори параметрів, використовувані для підключення до бази даних. Кожний DAD-дескриптор (database access descriptor) містить одне ім'я користувача Oracle і пароль, ідентифікатор системи Oracle або рядок підключення SQL*Net, задана мова і призначення журналу. Агенти PL/SQL також використовуються для збереження інформації про конфігурацію. Кожний агент PL/SQL має визначений DAD-дескриптор і додаткові пари параметрів/значень NLS (National Language Support - підтримка національної мови). Хоча DAD-дескриптори використовуються, щоб наказувати захист рівня бази даних, доступ до агентів PL/SQL надає засоби захисту на рівні планувальника. Кожний агент PL/SQL пов'язаний із віртуальним шляхом, що використовується як частина URL-локатора при доступі до картриджу PL/SQL. Основне призначення агента PL/SQL складається в забезпеченні захисти і контексту середовища для кожного конкретного екземпляра картриджа PL/SQL.

Якщо Oracle Web Application Server буде використовуватися для доступу до бази даних Oracle, необхідно настроїти, принаймні, два DAD-дескриптори. З сторінки інсталяції просто введіть паролі для використання з ім'ям по умовчанню і задайте системний ідентифікатор Огас1е(для локальної бази даних) або рядок підключення SQL_Net, користувача DBA і пароль (для віддалених баз даних). Якщо прийняти ці імена по умовчанню, то будуть створені агенти PL/SQL за назвою OWA_DBA, OWA_DEFAULT_SERVICE і LOG_ANALZ_SERVICE і DAD-дескриптори DBA і DEFAULT, що будуть використовувати нові облікові записи бази даних www_dba і www_user. Можна створювати і настроювати додаткові DAD-дескриптори в будь-який час за допомогою домашньої сторінки Web Application Server Administration no адресі:

http: //host_name.domain_name :port_number/ows-adoc/wsintro. html

Для виконання цих задач можна скористатися опцією адміністрування DAD-дескриптора. Щоб розв'язати використання картриджа PtySQL для DAD-дескриптора, обов'язково встановіть цю опцію для інсталяції PL/SQL Web Toolkit. Вона надає відповідні привілеї користувачу бази даних DAD і створює ряд пакетів для підтримки картриджа PL/SQL.

Вищенаведений URL-локатор (wsintro. html) служить гарною відправною точкою для всіх адміністративних задач, не пов'язаних із приймачем. У розділі адміністрування програми запису журналу (logger) можна створити таблиці програми запису журналу, вибрати задану по умовчанню статистику і конкретній статистиці для окремих DAD-дескрипторів. Для перегляду цієї інформації можна скористатися програмою Log Analyzer. Опції Authorization Server і Cartridge Administration потребують більш уважного розгляду.

Перед настроюванням опції Authorization Server роздивіться параметри, вибрані для захисту приймача. У якості відправної точки при проектуванні захисти WRB-брокера служить найменш обмежувальний приймач. Пригадаєте режими функціонування, описані в попередньому розділі (In Memory і ORB), -- ви повинні вибрати один із цих режимів роботи незалежно від методу впізнання. Як було зазначено раніше, цей вибір передбачає поступка між продуктивністю й економією ресурсів. Якщо у вас немає можливості точно оцінити заздалегідь число одночасних запитів, надійніше використовувати режим ORB. Можна зібрати статистику для визначення можливості використання режиму In Memory на основі пікового навантаження Якщо є достатня кількість ресурсів, можна змінити цю установку на режим In Memory. Режим роботи не впливає на схему впізнання. Можна вибирати і змінювати схеми впізнання для використання продуктів незалежних провайдерів. На додаток до режиму роботи і схемі впізнання WRB-брокер забезпечує захист по віртуальних шляхах або конкретних файлах (картриджах) Цей інтерфейс доступний через наступний URL-локатор;

http://host_name.domain_name:port_number/ows-abin/wrbadmin. html

Звернете увагу, що віртуальні шляхи і параметри захисту, встановлені в розділах Applications and Directories і Protecting Applications, застосовні тільки до Authorization Server і не перекриваються віртуальними шляхами і механізмами захисту приймача. Пам'ятаєте, що приймач передає запити до URL-локаторів, що для планувальника подані картриджами. Планувальник звертається до Authorization Server, щоб визначити, чи має користувач доступ до цього картриджу, перед тим, як запросити його екземпляр. Механізми захисту, установлені для Authorization Server, застосовні в однаковій мірі і для планувальника, і до комутатора картриджів. Картриджі можугь накладати додаткові механізми захисту в межах своїх реалізації. Проте в деяких випадках комутатор картриджів може обминути внутрішній захист картриджа Якщо картриджі встановлені в тому ж екземплярі WRB-брокера, будь-які дозволи картриджа в оброблювачі подій ініціалізації будуть обійдені. Можна також використовувати цей інтерфейс у наступному URL-локаторі для управління іменами картриджів і службами, що вони надають:

http://host_name.domain_name;port_number/ows-abin/wrbadmin. html

У розділі Applications and Objects картриджі можна зв'язати з фізичними розташуваннями і точками входу і задати для них мінімальне і максимальне число екземплярів.

Розділ Applications, Protocols and Hosts можна використовувати для вказівки імен хостів, де знаходиться картридж. Якщо не використовується розширена версія служби ORB-брокерів, можна визначити тільки локальний хост. У розподіленому середовищі необхідно зазначити картриджі на віддалених хостах, до яких буде здійснюватися доступ через комутатор картриджів. (Очевидно, що середовище цього картриджа повинне функціонувати, і картридж повинний бути встановлений на віддаленому хості. ) Цей розділ передбачений для редагування даної інформації вручну, але при будь-якій можливості варто настроювати і встановлювати картриджі через основний інтерфейс адміністрування картриджів по

http://host_name. domain_name:port_number/ows-abin/ctadmin.html

Цей інтерфейс особливо зручний при додаванні і/або видаленні картриджа. Видалення артриджа вручну може вимагати видалення ряду входів із різноманітних розділів настроювання» описаних раніше.

Використання стандартних картриджів

До складу Oracle Web Application Server входить ряд заздалегідь підготовлених картриджів, що можуть використовуватися для розробки Web-додатків із мінімальними зусиллями

Картридж PL/SQL

Картридж PL/SQL є основою для Web-додатків, що звертаються до баз даних Oracle. Цей картридж дозволяє серверу Web Application Server підключатися до бази даних, а також до збережених процедур і функцій, оформленим у виді пакета або автономним. Крім стандартних можливостей PL/SQL можна скористатися множиною пакетів, установлених із цим картриджем для створення HTML-сторінок у рамках PL/SQL. Це дозволяє програмі PL/SQL форматувати відповідь на додаток до обробки запиту.

Процедури і функції картриджа PL/SQL

У число пакетів картриджів PL/SQL входять:

htp і htf: Процедури і функції для генерації тегів і динамічного утримання HTML.

Генерація динамічних операторів HTML за допомогою НТР і HTF

Найбільше часто для генерації динамічних операторів HTML використовуються такі пакети, як htp і htf. Ці пакети майже ідентичні; htf просто містить функціональні версії процедур пакета htp. Ці пакети визиваються зі збережених процедур і функцій, характерних для додатків, для створення і форматування динамічних операторів HTML.

Пакети htp і htf підтримують генерацію будь-якого тега й атрибута HTML. Проте, якщо якійсь конкретний тег недоступний, його можна завжди внести на сторінку вручну з використанням процедури print.

Можна використовувати ряд процедур у пакеті owa_util для генерації динамічного утримання на основі інформації, зчитаної з бази даних. Наприклад, можна скористатися процедурою tablePrint для форматування результатів запиту SQL у виді таблиці. У її найпростішій формі для відображення HTML-таблиці вона потребує тільки вказівки імені таблиці або представлення:

owa_util. tablePrint(* dept');

Картридж PL/SQL можна застосовувати не тільки для генерації динамічних операторів HTML із використанням операторів SELECT, але і для виконання операцій у базі даних. Дані від клієнта в картридж F1./SQL передаються в основному тим же засобом, що і параметри в сценарії CGL Проте засіб, за допомогою якого картридж PL/SQL сприймає параметри, с набагато більш досконалим; параметри передаються безпосередньо збереженій процедурі Oracle. Наприклад, припустимо, що розроблена форма HTML для реєстрації звертань у службу технічної підтримки по конкретному програмному продукті. Вона може мати такі поля, як ім'я користувача, адреса електронної пошти й опис проблеми. Можна написати збережену процедуру для сприйняття цього введення і вставки рядка в таблицю Oracle:

CREATE PROCEDURE req trod supp (usersname IN VARCHAR2, emailaddiiNVARCHAR2, problem rNVARCHAR2)

Процедури PL/SQL визиваються через браузер із використанням URL-локатора й іменованих параметрів. У вищенаведеному прикладі форма HTML має два текстових поля і текстову область з іменами, що відповідають параметрам процедури PL/SQL Для цієї форми потрібна також кнопка Submit для відправки запиту на сервер. Тег FORM містить такі ж атрибути, які він мав би для сценарію CGL Пам'ятаєте, що URL-локатор картриджа PL/SQL має наступну загальну форму;

http://hostname.domain: port/virtual_path/packag_name. proc_name

Виходячи з цього приклада, тег FORM може виглядати наступним чином:

Звернете увагу, що зазначений віртуальний шлях являє собою віртуальний шлях агента PL/ SQL, призначеного для використання, і що застосовуються всі обмеження захисту. Зокрема, для цього користувача повинний бути доступний агент PL/SQL, а користувач, асоційований із цим агентом PL/SQL, повинний мати доступ до цієї збереженої процедури.

Коли користувач клацне на кнопці Submit, на сервер буде відправлений запит, аналогічний наступному:

http://\vww.acme.com:80/v«b_users/plsql/req_prod_supp?USERSNAME=John+Doe&EMAILADDR=jdo

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.&PROBLEM=Periodic+GPFs+under+Windows95

Коли цей запит одержить приймач, він спочатку перевірить його віртуальні шляхи, щоб визначити, чи може він опрацювати цей запит Якщо він не зможе знайти віртуальний шлях, то направить запит до планувальника. Планувальник потім звернеться до служби управління віртуальними шляхами WRB-брокера і визначить, що це звертання до картриджу PL/SQL. Він запросить екземпляр картридж PL/SQL у WRB-брокера, що знайде доступний екземпляр (або завантажить новий) і повідомить планувальнику про те, який екземпляр він повинен використовувати. Потім планувальник передасть запит екземпляру картриджа PL/SQL. Картридж PL/SQL виконає збережену процедуру, погодивши отримані параметри з параметрами збереженої процедури по іменах, після цього він поверне відповідь планувальнику. У контексті цього приклада, відповіддю могла б бути HTML-сторінка, сформована збереженою процедурою, із указівкою номера інциденту для проблеми, поданої на розгляд.

Для багатозначних параметрів потрібна інша обробка. Наприклад, можна було б використовувати перемикачі на формі HTML для представлення можливих значень конкретного стовпчика бази даних, де вибрані перемикачі використовуються у фразі WHERE запиту SQL. Щоб проілюструвати обробку багатозначних стовпчиків, припустимо, що на формі HTML, використовуваної для запиту інформації про продукцію, відображений перемикач для кожного виду продукції. Цей код HTML може містити розділ, аналогічний наступному сегменту:

<INPUT ТУРІ=СНЕСКВОХ NAME="product" value»'T'>Acme Widgets<BR> <INPUT TYPECHECKBOX NAME="product" values"2">Acme Gadgets<BR> <INPUT TYPE=CHECKBOX NAME-'product" value""3">Acme Thingamajigs<BR>

Оскільки кожний перемикач має те саме ім'я, значення параметрів у процедурі PL/SQL, що обробляє цей запит, відображаються на єдиний параметр. У якості цього параметра PL/ SQL можна використовувати спеціальний тип даних ident_arT, що визначений у пакеті owa_util:

CREATE PROCEDURE request_info (product IN OWA UTIL. [DENT_ARR ... (додаткові параметри)) IS

counter NUMBER;

recLid NUMBER;

BEGIN

counter ;= 1;

FOR counter IN 1 . product. COUNT LOOP

INSERT INTO prod info ieq VALUES (req_id, product(counter));

END LOOP;

COMMIT;

Картридж PL/SQL у багатьох відношеннях є основою запропонованого Oracle підходу до використання картриджів.

Картридж LiveHTML

Картридж LiveHTML - це реалізація в Oracle включень SSI (Server Side Includes - включення з боку серверу) по стандарті NCSA. LiveHTML дозволяє HTML-сторінці включати зміст з інших джерел HTML, як статичних, так і динамічних. Файл LiveHTML відрізняється від стандартного файлу HTML тим, що Web Application Server його інтерпретує. Щоб зробити свої команди доступними для інтерпретатора, LiveHTML включає форматований коментар;

<!-#include URL="http://www. acme, com/tempi/stdhead. html>

Це форматування включає команду, що обробляється картриджем LiveHTML. У вищенаведеному сегменті коду команда являє собою request for an HTML page (запит HTML-сторінки). LiveHTML легко використовувати, оскільки в ньому мало команд.

Найкращим використанням картриджа LiveHTML є сполучення вмісту з існуючих (і це статичних) джерел. Наприклад, можна використовувати LiveHTML для розміщення стандартного верхнього і нижнього колонтитулів на офіційних повідомленнях для преси:

<!-#incIude URL-'http://www. acme, com/templ/sidhead. html">

<!-#includeURL-http://www.acrne.com/pres3"el/051597/newprod/pagel. htmr'>

<!-#includeURL="http://\vww. acme, com/templ/stdfoot. htmr>

Файли stdhead. html і stdfoot. html можуть включати зображення, гіперзв'язки й інший зміст, що є стандартизованим і статичним. Використання вставок SSI (Server Side includes - вставка з боку серверу) для форматування статичних офіційних повідомлень для преси дозволяє поширити зміни в однім із цих файлів HTML на всі офіційні повідомлення для преси.

Інші картриджі Oracle

Для переважної більшості додатків на основі Web картриджі PL/SQL, LiveHTML і Java забезпечують усі можливості, необхідні для взаємодії з базами даних і генерацією динамічного змісту Web. Для більш спеціальних потреб у сервері Web Application Server 3,0 уведені три додаткових картриджі:

РсгІ. Падає простий спосіб переходу від сценаріїв CGI до сценаріїв, написаним на мові Peri, і бібліотеку (Oraperl), що може використовуватися для доступу до баз даних Oracle із сценаріїв Регl.
Oracle
ODBC (Open Database Connectivity - відкритий інтерфейс бази даних). Забезпечує доступ до бази даних (є тільки в розширеній версії). Цей картридж забезпечує доступ до інших серверів бази даних,таким як Informix, Sybase, і ін.

Додатково, крім картриджів, наданих Oracle, у незалежних розробників можна одержати інші картриджі.

8.Адміністрування Web-компоненти розподілених інформаційних систем. Загальні принципи роботи серверів

Web-сервери приймають запити за допомогою Berkeley-гнізд. Berkeley-гнізда являють собою реалізацію особливого механізму зв'язку по мережі. Web-сервер очікує запити на визначеному порту машини-серверу. Як правило, це порт 80 По умовчанню Web-браузери користуються для своїх запитів саме цим портом.

Отримавши запит, сервер визначає місце знаходження викликаного документа. Він шукає потрібний файл у кореневому каталозі документів. Наприклад, якщо кореневий каталог документів - /usr/local/http(yhtdocs, а клієнт запросив документ /stajt/matthew.html, сервер шукає /usr/local/httpd/htdocs/stajf/matthew.html.

Якщо в URL зазначений тільки каталог, без імені файлу, то сервер повертає індексний файл каталогу, що звичайно має ім'я index, html.

У заголовках відповідей вказується media-тип (також називаний типом вмісту або типом МІМЕ), який використовується для опису формату умісту файлу. Засіб визначення формату залежить від серверу, але звичайно це робиться по суфіксі документа - наприклад, html відповідає HTML-документам, .pdf- формату Adobe Acrobat, і тд.

Конфігурація серверів Apache і NCSA

Apache - найбільше широко використовуваний у Internet Web-сервер. Цей сервер був розроблений на базі ранньої версії серверу NCSA із метою подальшого удосконалювання при збереженні сумісності. Зараз Apache є самим популярним сервером, хоча на багатьох вузлах дотепер використовується NCSA. У цій інструкції основна увага приділяється опису серверу Apache, але багато приведених тут директив підтримуються і сервером NCSA. Для того щоб перевірити, чи підтримує конкретний сервер ті або інші директиви, рекомендується користуватися online-документацією,

Для настроювання серверів Apache і NCSA використовуються чотири файли;

mimes.types

Mimes.types це файл МІМЕ-типів, у якому вказується, який повинна бути зв'язок МІМЕ типів із суфіксами імен файлів.

У комплект постачання програмних засобів серверу включені зразки цих файлів.

Крім власне директив, файли конфігурації можуть містити будь-яке число порожніх рядків або рядків коментарів, що починаються зі знака #.

Базова конфігурація серверу - http.conf

Файл конфігурації серверу (по умовчанню його ім'я httpd.conf) містить інформацію, що потрібна серверу для нормальної роботи. Це відомості про те, на якому комп'ютері сервер працює і який порт використовується, куди поміщаються визначені файли і скільки системних ресурсів використовує сервер Нижче наведені директиви, що можна використовувати у файлі httpdconf серверів Apache і NCS.

AccessConfig

Задає повне ім'я файлу конфігурації доступу з використанням абсолютного шляху або шляху відносно каталогу SeiverRoot.

Action тіте-тип cgi-сценариї

Дає серверу указівку виконувати зазначений сценарій щоразу, коли запитується файл зазначеного МІМЕ-типу.

AgentLog ім’я_файлу

Задає повне ім'я файлу протоколу, у якому міститься інформація про програму-клієнта, використовувану в кожному запиті.

Annotation-Server ім'я серверу.

Задає ім'я серверу, що буде використовуватися для доступних (public) анотацій, підтримуваних NCSA Mosaic.

CacheNegotiatedDucs

Дає серверу вказівку дозволяти віддаленим ргоху-серверам кешувати узгоджені документи. По умовчанню на сервері Apache такий дозвіл не встановлений.

ErrorLog ім'я_файлу

Задає повне ім'я файлу реєстрації помилок із вказівкою абсолютного шляху або шляху щодо

каталогу ServerRoot. По умовчанню використовується

Error-Log logs/errorjog

CoreDirectory ім'я

Задає ім'я каталогу, у який поміщаються файли дампу оперативної пам'яті (core), у виді абсолютного шляху або шляху щодо каталогу ServerRoot, По умовчанню файли розмішаються в каталозі ServerRoot. (Тільки в NCSA.)

DNSMode None|Mimmuin|$tandard|lV1aximuni

Служить для вказівки, як часто і при яких умовах сервер повинен намагатися виконати обернений пошук хоста клієнта в базі даних DNS. Можливі значення;

None - пошук не виконується ні при яких умовах.
Minimum - пошук виконується тільки для визначення прав доступу.
Standard - пошук виконується для кожного запиту (по умовчанню).
Махіmum - пошук виконується для одержання імені, що відповідає даній адресі, а також для підтвердження того, що ім'я може бути перетворене обернено в цю адресу. (Тільки в NCSA).

Group ім'я_групи

Задає групу, для якої повинний виконуватися серверний процес. Можна зазначити або ім'я групи, або її ідентифікатор Ідентифікатору повинен передувати знак #.

Listen |1Р-адреса: | порт

Дає серверу вказівку очікувати запити на зазначеному порту зазначеної ІР-адреси (якщо він зазначений) Відміняє установки BindAddress і Port

LogOptions параметри

Визначає, як потрібно записувати peєcтpaцiйнy інформацію у файли протоколів.

Port номер

Задає номер порту серверу (по умовчанню - 80).

ResourceConfigш'я_фгlйля

Задає повне ім'я файлу конфігурації ресурсів із використанням абсолютного шляху або шляху щодо каталогу ServerRoot

ССІ Сценарій

Задає CGI-сценарій, що буде виконаний при зазначеному методі запиту, метод може мати одне з чотирьох значень; get, post, put, delete.

ServerAdmin адреса

Задає адреса електронної пошти, по якому слід посилати всі скарги, пропозиції і питання щодо роботи серверу. Використовується, коли сервер посилає повідомленій про помилки у відповідь на невдалі запити. Варіанту по умовчанню немає. Наприклад;

ServerAdmin webmaster@ora. com

ServcrAlias віртуальне ім'я_хоста реальне_ім'я_хоста

Задає альтернативне ім'я для хоста, на якому працює сервер.

ServerName ім'я_хоста

Дозволяє задавати краще ім'я хоста, на якому працює сервер.

ServerPath шлях

Задає шлях до віртуального хоста - тобто запити, спрямовані на даний хост, будуть автоматично маршрутизуватися по зазначеному маршруті.

ServerRoot каталог

Задає ім'я каталогу, у якому розмішаються всі необхідні для роботи серверу файли. Каталог із зазначеним ім'ям використовується в якості кореневого каталогу, якщо в інших директивах задаються відносні імена файлів. Наприклад:

ServerRoot /usr/local/etc/httpd/

TypesConfig ім'я_файлу

Задає повне ім'я файлу з інформацією про МІМЕ-типи. Як і в повних іменах файлів конфігурації, ім'я цього файлу може бути задане з використанням абсолютного шляху або шляху щодо каталогу ServerRoot. По умовчанню TypesConfig conf/mime. types

User ім'я користувача

Задає ім'я користувача і групу, для яких буде виконуватися серверний процес. Можна зазначити або ім'я користувача, або ідентифікатор. У останньому випадку перед ідентифікатором користувача ставиться знак #.

Використовується в тих випадках, коли один сервер обслуговує декілька хостів. Кожне ім'я хоста задається в окремій директиві.

Конфігурація ресурсів - файл srm.conf

AccessFileName ім'я_файлу

Задає ім'я файлу керування доступом до каталогів. По умовчанню використовується AccessFileName. htaccess

AddDescription текст суфікси

Використовується для зв'язування описової текстової фрази з конкретним типом файлу. У індексі каталогу цей текст буде знаходитися справа від імені файлу. Описовий текст повинний бути взятий у лапки і бути по можливості лаконічнішим. Файли можна зв'язувати по розширенню або по імені. Наприклад:

AddDescription "GIF Image File" .gif

AddLanguage суфікс мова

Вказує на те, що з метою узгодження вмісту, заданому розширенню повинна бути поставлена у відповідність певна мова. Наприклад, щоб зазначити, що розширення fr відповідає документам французькою мовою, використовується така директива;

AddLanguage fr. francais

AddType тіте_тип суфікс\ім'я_файлу

Задає тип і підтип МІМЕ, що повинний бути пов'язаний із визначеними розширеннями імен файлів. Наприклад якщо потрібно опрацювати документ, створений у Microsoft Word, варто зазначити таку директиву:

AddType application/msword.doc

Директиви AddType відміняють усі відповідності "розширення-тип", задані у файлі mime, types.

Alias символічішй_шлях реальннй_шлях

Створює віртуальне ім'я або каталог (псевдонім), при цьому віртуальне ім'я, що вказується в URL, ставиться у відповідність реальному повному імені на cepвері. Створення псевдонімів корисне для систематизації документів, що зберігаються на сервері, спрощення URL і приховування структури файлової системи.

Наприклад, для каталогу, у якому зберігаються файли піктограм, створюється віртуальне ім'я в стандартному файлі конфігурації Alias /icons /usr/local/etc/httpd/icons

Якщо задана така директива, у відповідь на запит файлу /icons/image.gif посилається файл /usr/local/etc/httpd/icons/image.gif

DefaitltType МІМЕ_тип

Встановлює МІМЕ-тип, що необхідно повертати браузеру по умовчанню, якщо відповідності, "задані у файлі mime types, не адекватні, По умовчанню використовується text/html.

Directorylndex імена_файлів ...

Задає ім'я файлу, що повертається в тому випадку, якщо URL позначає каталог на сервері, а не ім'я файлу. Якщо зазначено декілька файлів, повертається той, який при пошуку буде знайдений у каталозі першим.

ErrorDocument ErrorDocument код ім’я файлу \рядок\URL

Дозволяє модифікувати відповідь, що посилається сервером у випадку помилки. Кодом помилки є код стану HTTP. Можливі значення інших napaNcrpis:

ім'я_файлу - локальний файл, що необхідно передати при виявленні даної помилки.
Рядок - повідомлення, що потрібно передати при виявленні помилки. Рядок необхідно узяти в лапки.
URL - віддалений документ, на котрий необхідно виконати переадресацію користувача при виявленні помилки.

XbitHackXBitHack on | off І full:

Задає вид опрацювання виконуваних HTML-документів. Опції;

On - файли, виконувані користувачем, розглядаються HTML-документи, аналізовані сервером (SPML).
Off- виконувані файли розглядаються як звичайні.
Full - час останньої зміни файлів, виконуваних користувачем або групою,коректується. Це значення встановлюється рівним часу останньої зміни що повертається документа.

Конфігурація доступу - access.conf

Для серверів NCSA і Apache забезпечується система захисту документів, в основі якої лежить можливість обмеження доступу до каталогів. Права можуть визначатися за результатами аутентифікації імен користувачів і паролів по ІР-адресі або по об’єднанню цих двох характеристик. Керування доступом здійснюється за допомогою файлів конфігурації доступу (access configuration file - ACF).

За допомогою глобального файлу конфігурації доступу можна управляти доступом до будь-якого каталогу дерева документів. Цей глобальний файл знаходиться в каталозі conf і його ім'я задасться директивою AccessConfig у файлі httpd conf По умовчанню це файл access.conf. Глобальні файли ACF мають ідентифікатор користувача ідентифікатор групи демона серверу, отже, єдиною людиною, що має доступ до такого файлу, повинний бути адміністратор серверу. Наявність глобального файлу АСF є обов'язковою.

Крім глобального файлу ACF необхідні файли конфігурації доступом до кожного каталогу. Ці файли забезпечують керування доступом тільки до тих каталогів, у яких вони знаходяться. Файли керування доступом до каталогів дозволяють користувачам, що мають дозвіл на запис для визначених каталогів серверу, встановлювати в них свої правила доступу. Імена локальних файлів ACF задаються директивою AccessFileName у файлі srm. conf Ім'я локального файлу по умовчанню - . htacccss. Використання локальних файлів ACF може обмежуватися або заборонятися в глобальному файлі ACF

Файли керування доступом обох типів мають однакову структуру, але в глобальних файлах ACF використовуються декілька додаткових директив, за допомогою яких задаються каталоги і перевизначення.

У загальному випадку файл ACF виконує одну або декілька функцій із наведеного нижче переліку. У ньому;

задається ім'я файлу паролів, у якому зберігаються чинні імена користувачів і паролі,
задається ім'я файлу груп, у якому перераховуються чинних груп користувачів;
обмежується коло осіб, що мають доступ до файлів у даному каталозі, і метод доступу;
визначаються, які додаткові можливості можна використовувати в даному каталозі.

Файли паролів і груп

Для аутентифікації користувача і групи необхідний файл паролів. Місцезнаходження й ім'я файлу паролів задаються в директиві AuthUserName. Самий і найбільше поширений засіб створення файлу паролів полягає у використанні програми htpasswd, що поставляється з програмним забезпеченням серверу. Щоб створити новий файл паролів і записати в нього ім'я користувача пароль, необхідно задати таку команду:

% htpasswd -с ім’я імя_користувача

Опція -с дає програмі вказівку створити файл із даним ім'ям. Програма пропонує користувачу двічі ввести пароль, що він хоче призначити для даного імені користувача, після чого ім'я користувача і зашифрований пароль будуть записані в новий файл. Щоб ввести в цей файл дані про інших користувачів, потрібно використовувати цю же команду, але вже без опції -с.

Файли паролів, утворювані за допомогою програми htpasswd, схожі на файли паролів в ОС UNIX. Слід пам'ятати, що відповідності між дійсними іменами користувачів і паролями на UNIX-сервері й іменами користувачів і паролями на Web-сервері немає Для того щоб мати доступ до Web-серверy, не потрібно мати бюджет на UNIX-сервері.

Контрольні питання
1. Як класифікуються теги HTML?
2. Опишіть обов'язкову структуру HTML-документа.
3. Як створити нумерований список?
4. Як створити маркований список?
5. Як створити вкладений список?
6. Як створити список, починаючи з певного номера?
7. Чим відрізняється текст HTML-документа від його відображення браузером?
8. Яким чином відкрити для редагування текст HTML-документа?
9. Назвіть теги створення таблиці?
10. Як додати рамку до таблиці?
11. Як змінити колір клітинок таблиці?
12. Як вирівняти текст в таблиці?
13. Як об’єднати клітинки?
14. Складіть словесний алгоритм розбиття сторінки на фрейми.
15. Що позначає * при розбитті сторінки на фрейми?
16. На що вказує параметр scrolling="no"?
17. Пояснити призначення тег HSPACE=30, VSPACE=5.
18. На що вказує тег <a href="/Центр.html" target="window-1">
19. Для чого призначені форми на сайті?
20. Перерахуйте атрибути, що використовуються при створенні форм.
21. Як створити форму, яка забезпечить можливість вводу тексту?
22. Як створити форму, яка забезпечить роботу незалежних прапорців?
23. Як створити форму, яка забезпечить введення пароля?
24. Як створити форму, яка забезпечить користувачеві можливість завершити введення даних?
25. Як забезпечити використання списків у формах?
26. Як створити форму, яка забезпечить початковий вибір значення елемента за замовчуванням?
27. Для чого використовуються форми?
28. За допомогою яких тегів створюються форми?
29. Чим відрізняються ведення різних варіантів Кнопки?
30. Як ввести пароль?
31. У чому різниця між описом елементів списку перемикачів та списку варіантів?
32. У списку, що розгортається, як обрати декілька варіантів?
33. Як у списках встановити значення за умовчанням?
34. Яке призначення таблиці стилів?
35. Які є способи взаємодії таблиці стилів і html-файлу?
36. З чого складається таблиця стилів?
37. Які одиниці вимірювання застосовують у мові CSS?
38. Для чого групують властивості?
39. Що таке успадковування властивостей?
40. Яке призначення тега DIV?
41. Яке призначення тега SPAN?
42. Яке розширення має файл підключення таблиці стилів?
43. За допомогою якого тегу підключають файл стилів до HTML-документу?
44. На що вказують браузеру атрибути REL та TYPE?
45. На що вказує браузеру атрибут HREF?
46. Назвіть сервіси Wix.com.
47. Вкажіть позитивні та негативні сторони створення веб-сайтів за допомогою безкоштовних сервісів.
48. Що таке URL-адреса?
49. Які є способи створення сайтів?

(Для ознайомлення з повним текстом статті необхідно залогінитись)