Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРОГРАМУВАННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до лабораторної роботи № 2

з дисципліни ”Алгоритмізація та програмування”

для студентів спеціальності 122 ”Комп’ютерні науки”

 

Затверджено

на засіданні кафедри інформаційних систем та мереж

Протокол №__ від _____.2018 р.

Львів-2018

 

Основні поняття програмування: Методичні вказівки до лабораторної роботи № 2 / Укл.: В.А. Висоцька. – Львів: Видавництво Національного університету ”Львівська політехніка”, 2018. – 23 с.

Укладачі                     Висоцька В.А., к.т.н., доцент

                         

 

Відповідальний за випуск Литвин В.В., д.т.н., професор

Рецензенти     Верес О.М., к.т.н., доцент

                          Берко А.Ю., д.т.н., професор

                          Ришковець Ю.В., к.т.н., старший викладач

 

Мета роботи: ознайомитись із основами програмування на мовi Сі.

1.       Теоретичні відомості

1.1.          Історія розвитку мови С

Мова програмування С була розроблена у 1972 році працівником компанії AT&T Bell Laboratories, фахівцем із системного програмування Деннісом Рітчі. Спочатку вона розроблялась як мова для операційних систем, зокрема, для Unix, але згодом отримала широке розповсюдження.

У 1978 році опублікована перша специфікація мови програмування С. Широке використання мови С на комп’ютерах різних апаратних платформ призвело до появи різноманітних варіацій цієї мови, що зумовило потребу її стандартизації. У 1983 Американський Інститут Стандартів (ANSI) сформував Технічний Комітет для створення стандарту мови С, у 1989 році вийшов перший стандарт цієї мови, а в 1990 році цей стандарт адаптовано до вимог Міжнародної організації стандартизації ISO [51]. Похідними від мови С є мови програмування C++, C#, а також Java, Scala тощо.

Програмування на мові С, здійснюється шляхом звернення до бібліотечних функцій та написання користувацьких функцій. Серед основних переваг мови С виділяють такі:

  • кросплатформність;
  • компактність та універсальність коду;
  • швидкість виконання програм;
  • гнучкість;
  • висока структурованість.

Мова С часто використовується для системного програмування, тобто розробки компіляторів, трансляторів, операційних систем, систем керування базами даних, мікроконтроллерів тощо.

1.2.          Структура програми

У загальному випадку програма мовою С має таку структуру [2]:

  1. Коментар про призначення програми.
  2. Підключення бібліотек.
  3. Визначення препроцесора (констант, макросів тощо).
  4. Оголошення прототипів функцій.
  5. Оголошення глобальних змінних.
  6. Визначення головної функції.
    • Оголошення локальних змінних.
    • Виклик функцій.
    • Оператори.
  7. Визначення інших функцій.

Коментарі використовуються для пояснень і для тимчасового “вимкнення” певного фрагмента програми під час її відлагодження. Жодних дій вони не виконують, тому що ігноруються компілятором.

Коментарі бувають одно- та багаторядкові. Однорядкові коментарі позначаються двома символами “//” зліва перед текстом коментаря:

// Текст після символа і до кінця рядка є коментарем

Багаторядкові коментарі записуються між символами “/*” (початок коментаря) та символами “*/” (кінець коментаря):

/* Коментар до програми

може займати

кілька рядків */

Основні функції мови С визначаються в системних бібліотеках і описуються в заголовних файлах (табл. 2.1). Список заголовних файлів визначений стандартом мови.

(Для ознайомлення з повним текстом статті необхідно залогінитись)