Розділ 1. Класифікація систем електронної комерції
- 2.1. Типологія систем електронної комерції
Типи систем е-комерції [4]: контент-комерція, надання послуг, товарообіг (рис. 2.1).
- 2.2. Категорії бізнес-процесів у системах електронної комерції
Системи е-комерції класифікують за видом основного потоку бізнес-процесів: матеріальний, інформаційний, фінансовий (рис. 2.2).
- 2.3. Категорії систем електронної комерції
Категорії електронної комерції [7, 56-72, 257], що зображено на рис. 2.3:
- бізнес-бізнес (наприклад, компанія, що використовує мережу для замовлень постачальникам, отримання рахунків і оплати);
- бізнес-споживач (електронна роздрібна торгівля);
- бізнес-адміністрація (операції, що укладаються між компаніями та урядовими організаціями);
- споживач-адміністрація (ще не існує, але зі зростанням попередніх двох категорій уряди можуть розширити електронну взаємодію в таких сферах, як наприклад, соціальні виплати);
- споживач-споживач (взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами тощо).
Основними категоріями систем електронної комерції (див. рис. 2.4) є "бізнес-бізнес" (Business-to-Business - B2B) та "бізнес-споживач" (Business-to-Customer - B2C).
Інтернет-торгівля – тільки частина е-комерції, але частина, що дуже бурхливо розвивається. Торгівельні операції через Інтернет можуть здійснювати багато організацій – і виробники товарів/послуг, і дистриб’ютори, і роздрібні торгівельні компанії. До "електронної торгівлі" у широкому сенсі (сфера цифрового господарства) відносяться:
- глобальний електронний маркетинг, у тому числі просування традиційних товарів і послуг;
- інтерактивність (здатність до діалогу) засобів масової комунікації вже сьогодні змінює парадигму рекламної справи і досліджень ринку;
- "електронна комерція" – торгівля "невловимими" товарами, що передаються в цифровій формі і/або оплата яких відбувається в цифровій формі (інформація в текстовій, графічній або звуковій формі);
- "вилучені послуги" – послуги, пов'язані з консультуванням, юридичною і бухгалтерською підтримкою тощо, які можуть надаватися на відстані;
- "дистанційна робота" – організація "розподілених офісів", у яких спільно працюють люди, що перебувають у різних приміщеннях, містах і навіть країнах.
Ці елементи цифрового господарства, генеруючи велику частину сукупного всесвітнього продукту, приводять до значної зміни наявного ділового оточення. Особливу роль відіграє той факт, що накладні витрати на комунікацію по каналах сучасних мереж цифрового зв'язку (насамперед, співтовариства Інтернет) дуже незначні, і, як наслідок, глобальні ринки відкриваються для малого і середнього бізнесу, що радикально підвищує конкурентоспроможність і розмаїтість пропозиції на ряді ринків.
- 2.4. Класифікація інформаційних продуктів і послуг
Основними постачальниками інформаційних продуктів і послуг на Інтернет-ринку виступають: центри-генератори баз даних, служби телекомунікацій, інформаційні брокери, маркетингові фірми, консультаційні фірми. Більшість організацій і віртуальних підприємств постачають ІПП на комерційній основі, їхня діяльність націлена на безупинне і систематичне забезпечення клієнтів важливою інформацією. Пропозицію інформаційних послуг на ринку електронної комерції можна поділити на три основних сектори: чисто інформаційні послуги (надання адресно-довідникової інформації, телекомунікаційні послуги, провайдери тощо); інформаційно-консалтингові послуги, які мають ознаки як інформаційного, так і консалтингового характеру (маркетингові дослідження, перевірка надійності партнерів тощо); консалтингові послуги (консультування з зовнішньоекономічної діяльності, юридичні консультації тощо).
Сьогодні основними суб’єктами інформаційного ринку виступають: органи державного керування; оперативно-комерційний апарат (Торгово-промислова палата України, комерційні банки тощо); органи статистики; видавці адресних і адресно-номенклатурних довідників; видавці економічно-юридичних газет/часописів; підприємства, що виробляють бази даних та сховища даних і надають телекомунікаційні послуги; підприємства, що надають маркетингові послуги; консалтингові фірми.
Органи державного керування, які виконують реєстрацію суб’єктів господарської діяльності та ліцензування суб’єктів господарської діяльності, є одним з основних джерел ділової інформації. Вони мають відомості про напрями діяльності підприємств, їх статутні документи, адресну інформацію та дані про персонал, але, на жаль, досить рідко поширюють реєстри підприємств, які ліцензовані з різних видів діяльності і приділяють недостатньо уваги проблемі оновлення наявної інформації. Тільки Фонд державного майна друкує відомості про зареєстровані інвестиційні фонди.
Регіональні підрозділи Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків, які мають оперативні зв’язки з торговими представництвами України за кордоном, надають інформацію про різні форми торгового співробітництва; економіко-статистичні і кон’юнктурні матеріали; відомості про іноземних партнерів та міжнародні ринки; відомості про зарубіжні і вітчизняні виставки, ярмарки, презентації нових товарів; дані про зміни у законодавстві різних країн; інформацію про порядок товарообміну та інші матеріали.
Допомогу в одержанні ринкової інформації в Україні надає Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема Управління інформації ТПП. Основними завданнями Управління інформації ТПП є: організація систем довідково-інформаційного і консультаційного забезпечення ділових зв’язків у ТПП; участь у створенні, вдосконаленні і функціонуванні Єдиної системи ділової інформації в Україні; створення, пошук, опрацювання, систематизація, поширення ресурсів ділової інформації; створення і реалізація системи довідково-інформаційних і консультаційних послуг для українських і закордонних партнерів; встановлення прямих контактів з українськими і закордонними власниками ресурсів ділової інформації. ТПП надає такі види послуг: адресні довідки, адресно-номенклатурні довідки, фірмові довідки, цінові довідки, аналітичні довідки та ін.
Органи статистики мають у своєму розпорядженні значні обсяги інформації і регулярно видають статистичні довідники, їхня діяльність спрямована на одержання узагальнених даних за галузями народного господарства і областями України, тому первинні дані одержати практично неможливо.
- 2.5. Системи надання інформаційних послуг
Найбільш поширеними на інформаційному ринку України через їх прийняті ціни і розгалужену систему розповсюдження є товари в друкованій та електронній формі – довідники і ділова періодика. Українськими видавцями випускаються тільки два види довідників – адресні й адресно-номенклатурні, їх можна розділити на: універсальні, які охоплюють підприємства всіх або більшості регіонів України; галузеві; регіональні, що включають підприємства окремого регіону України. До загальних недоліків довідників зараховують: недостатнє охоплення недержавних підприємств, що обумовлено небажанням деяких фірм надавати про себе інформацію; недосконалу класифікацію товарів і послуг; недостатню достовірність інформації та її обсяг щодо показників діяльності підприємств.
В економічних журналах і газетах (Інтернет-газета “Прес-Тайм”) публікують інформаційно-аналітичні матеріали. Інформаційні продукти подані також базами і сховищами даних, текстовими інформаційно-пошуковими системами. Uanet/Relkom забезпечує можливість роботи в мережі Інтернет, доступ до інформації електронної дошки оголошень світових комп’ютерних мереж і ін. Інтернет стає важливим бізнес-інструментом, і чим швидше підприємства почнуть розглядати її в цьому аспекті, тим скоріше вони досягнуть успіху. У контент-комерції Інтернет можна розглядати як: засіб зв’язку, джерело інформації та її розміщення, здійснення бізнесу через публічні мережі (реклама, закриті каталоги з можливістю замовлення, віртуальні магазини, електронні біржі).
Абоненти мережі Інтернет в Україні користуються послугами таких інформаційно-довідкових служб: Internet securities, яка дає надійну оперативну ділову інформацію про розвиток ринків у Центральній і Східній Європі; The Interactive Investor дає можливість оперативного отримання корисних порад про надходження і вкладання грошей. Вона призначена для незалежних фінансових радників та приватних інвесторів; ЕСНО – доступ до 20 баз даних ділової інформації про Європу в режимі on-line; European Business Directory містить список понад 150 тис. компаній з 25 європейських країн, які найбільш динамічно розвивають асортимент своїх товарів і послуг, нарощують обсяг їх експорту. Важливим ресурсом Інтернет є World Wide Web (WWW), в якому існують сервери практично з будь-якої тематики. WWW-ресурс використовується для розміщення різноманітної нормативної, статистичної і ділової інформації, каталогів продукції фірм. На Web-сторінках можна швидко знайти і отримати інформацію про товари і послуги, яку часом неможливо отримати іншими шляхами. Найбільш використовуваними є інформаційні рубрики, які стосуються інформації про діяльність компаній, продукти і послуги, зайнятості населення, фінансів і інвестицій тощо. Світовою тенденцією є різке зростання кількості серверів, які працюють за рубриками: е-комерція, інформація про малий бізнес, електронні біржі, економіка споживчих товарів. На українських WWW-серверах можна знайти різноманітну інформацію: правові довідникові системи, рекламу комерційних фірм з переліком товарів і послуг, електронні версії різноманітних друкованих видань та ін. (див. рис. 2.6).
Щодо України, то інформація про Інтернет і бізнес-сервери неповна. Це виражається в недостатньому відображенні українських бізнес-серверів у світових пошукових серверах та каталогах серверів. Стримувальними факторами в розвитку бізнесового використання Інтернет в Україні є: недостатня комп’ютеризованість населення, підприємств та установ; низька технічна якість телефонних ліній, недостатня для забезпечення нормальної роботи сучасного комунікаційного обладнання; недостатній розвиток банківської системи, пов’язаної зі здійсненням та прийняттям платежів через систему кредитних карток.
- 2.6. Системи надання інформаційно-консалтингових послуг
Інтернет-послуги у сфері маркетингу в Україні почали розвиватися на початку ХХІ століття. Сьогодні на цьому важливому сегменті Інтернет-ринку послуг здійснюють свою діяльність коло десяти компаній, серед яких можна виділити “Socis Gallup Ukraine”, “UMG”, “USM”, “Центр маркетингових досліджень” та ін. [7]. Вони здійснюють: детальні дослідження окремих секторів ринку, попиту і пропозиції за групами товарів і споживачів, збирають інформацію про окремі підприємства. Характерною рисою маркетингових досліджень на українському ринку є переважна орієнтація маркетингових фірм на закордонних замовників. Це пояснюється тим, що: платоспроможність іноземних підприємств значно вища, ніж вітчизняних; нерезидентам вигідніше користуватися послугами українських інформаційних підприємств, ніж самостійно вивчати український ринок; крім того, більшість вітчизняних підприємств ще не повною мірою усвідомили важливість глибокого вивчення ринків. Можна виділити три основні напрями маркетингових досліджень: дослідження споживчих ринків; дослідження ринків товарів промислового призначення; маркетингові дослідження з метою пошуку ділових партнерів.
До послуг, які швидко розвиваються, у сфері маркетингових досліджень належить пошук партнерів, який передбачає (див. рис. 2.7): анкетування потенційних партнерів, збір первинної інформації, розроблення рекомендацій для підприємства-замовника, перевірку надійності партнерів. Споживачі інформаційних Інтернет-послуг в Україні задовольняють свої інформаційні потреби такими способами: відвідують Інтернет-сайти з довідковими матеріалами або необхідні бази/сховища даних (час від часу відвідують/зареєстровуються і отримують періодично необхідну інформацію на свою електронну адресу); підключаються до спеціалізованих комп’ютерних мереж з метою виходу на закордонні сховища даних; звертаються у спеціалізовані інформаційні віртуальні підприємства.
- 2.7. Системи надання консалтингових послуг
Глобалізація електронної економіки спричинила помітне зростання світового ринку бізнес-консалтингових послуг. Останні досягнення інформаційних технологій, глобальні інформаційні мережі змінили уявлення про межі підприємств і про технології ведення бізнесу. Насичення традиційних товарних ринків вимагає повсякчасного пошуку нових підходів до споживача. Саме тому понад 80% портфелю замовлень основних консультаційних фірм становлять замовлення, пов’язані з реорганізацією та реструктуризацією бізнесів. Серед основних проблемних питань, які хвилюють керівників компаній виділимо такі: мінімізація податкових виплат; неплатежі контрагентів-боржників; збільшення собівартості; реалізація продукції на внутрішньому ринку.
Головними галузями, у яких необхідна допомога менеджмент-консультантів є: поліпшення ведення електронного бізнесу; стратегічне планування; впровадження інформаційних систем електронного бізнесу і технологій; системи керування якістю; системи керування персоналом; керування інформаційними потоками.
Вітчизняні консультаційні фірми можна поділити на такі, що: виникли і розвивалися на базі поступового впровадження електронної комерції в практику українського бізнесу; надають консультаційні послуги, спеціалізовані за видами (маркетинг, податкове планування тощо); надають консультаційні послуги, спеціалізовані за напрямами і галузями (пост-приватизаційна підтримка, консультування підприємств агропромислового комплексу). Сьогодні консалтингові послуги надають також консультанти-індивідуали, які працюють у вузьких технічних галузях. Їх перевагою є чітко індивідуалізований і гнучкий підхід та конкурентоспроможна ціна послуг. Часто консультанти-індивідуали збираються у команду для виконання складних завдань у галузях, що виходять за рамки їхньої індивідуальної компетенції. Нині вітчизняні та іноземні фірми пропонують такі послуги у сфері консалтингу: юридичні консультації та захист інтересів у суді; консультування з оподаткування; експертиза контрактів і консультація з контрактного права; консультація з зовнішньоекономічної діяльності; консультування з менеджменту персоналу та фінансового менеджменту; стратегічне планування і консультування з питань стратегій; розроблення рекламної політики і консультування з рекламної стратегії; бізнес-планування, розроблення інвестиційних проектів і консультації з фінансів і маркетингу.
Етапи надання консалтингових послуг (див. рис. 2.8):
- пошуковий – передбачає здійснення консультантом: діагностики компанії; презентація діагностики; опис поточного стану компанії;
- вирішальний – передбачає написання та застосування конкретних пропозицій щодо виправлення (реструктуризації) кожного окремо взятого бізнес-процесу: зміни бізнес-процесів на локальному рівні; зміни всієї/частини системи взаємозв’язків бізнес-процесів чи на конкретній його ділянці; усвідомлення суті змін на рівні кожного представника підприємства через тренінги для персоналу.
- 2.8. Фінансові Інтернет-послуги
Фінансові Інтернет-послуги — це послуги, що надаються через Інтернет. Повноцінна Інтернет-послуга – послуга, що повною мірою використовує основні відмінні риси Інтернет як комунікаційного середовища. Головна з цих особливостей — це можливість одночасного спілкування і взаємодії з великою кількістю клієнтів у режимі реального часу. Якщо весь процес надання послуги (або основна його частина) відбувається в режимі on-line і забезпечується засобами Інтернет, то таку послугу називають Інтернет-послугою. При цьому чим краще ви використовуєте особливості Інтернет (глобальність, доступність інформації, персоніфікованість взаємодії, прискорення процесів прийняття рішень та ряд інших) і чим більше у споживача можливостей з керування ситуацією, тим комфортніше він себе почуває і тим більше у вас шансів зав'язати з ним тісні довгострокові відносини (зробити послугу постійною). Широке розповсюдження в Інтернеті одержали такі фінансові Інтернет-послуги [7]: Інтернет-банкінг (керування банківськими рахунками через Інтернет); Інтернет-трейдинг (робота на фондовому і валютному ринках через Інтернет); Інтернет-страхування (придбання страхових полісів через Інтернет). Доцільність виділення цих послуг в окремий сегмент ринку обумовлена тим, що для надання кожної з них використовується той самий канал. Всі вони орієнтовані на задоволення потреб клієнта. Фінансові Інтернет-послуги створюють нову модель споживчої поведінки. Клієнт, що користується онлайновими послугами відрізняється, від звичайного клієнта, як самі Інтернет-послуги — від звичайних. Для України їхнє використання стає додатковою можливістю формування масової культури споживання фінансових послуг.
- 2.9. Принципи побудови і роботи системи електронної комерції типу «бізнес-бізнес»
Електронна комерція Business-to-Business – це е-комерція між фірмами. На відміну від галузі B2C, галузь е-комерції B2B існувала до появи Інтернет. Ще на початку комп’ютерної ери були створені такі закриті фінансові мережі, як SWIFT та Reuters [114]. З розвитком Інтернет у галузь B2B включилися не лише фінансові структури, а й великі фірми, що займалися різноманітною бізнес-діяльністю. За останні роки темпи розвитку е-комерції B2B значно перевищують темпи розвитку B2C. Причиною цього є значно більший потенціал розвитку галузі та обсяг ринку B2B. B2B тісно пов'язана з "традиційним" сектором економіки та орієнтована на промисловість і оптову торгівлю. Основними перевагами е-комерції B2B для її учасників є:
- максимальна оптимізація бізенс-процесів підприємств, які взаємодіють, що створює ефективний механізм створення вагомої додаткової вартості;
- прискорення бізнес-процесів;
- створення прозорої інформаційної структури компанії, сприяння становленню позитивного іміджу компанії та підвищення довіри до неї з боку інших компаній;
- багатоланкова інформатизація бізнес-процесів;
- "прозорість" компанії для державних регулятивних органів.
- високий рівень безпеки мереж B2B.
Єдиним суттєвим недоліком B2B є висока ціна інтеграції до закритих бізнес-мереж, у свою чергу це ускладнює доступ до них малих та середніх фірм. Оскільки в багатьох галузях промисловості малі/середні підприємства є постачальниками для великих підприємств, то в таких галузях B2B стає недостатньо ефективною, в першу чергу, для великих підприємств, адже часткова автоматизація бізнес процесів породжує проблему координації процесів [6]. Ще однією проблемою B2B є нерівномірність розвитку B2B у різних галузях та на різних ланках виробництва. Оскільки B2B максимально ефективна за умови комплексної інтеграції B2B мереж, то перед підприємствами постає проблема вибору нових постачальників. Для Європи ця проблема не є такою гострою, оскільки європейський принцип вибору постачальників передбачає вибір постачальника за ціною, а не за традиціями, але американський бізнес, де компанії співпрацюють десятиріччя, дуже цінять надійних партнерів. Для галузі B2B виділемо такі бізнес-моделі [7, 56-72]:
- електронні постачальники (E-procurement) – модель спрямована на обслуговування великих/малих підприємств; головна перевага – оперативність оформлення та реалізації замовлень;
- електронні платформи для співробітництва (Collaboration platforms) – модель обслуговує середній/малий бізнес, виступаючи посередником у наданні комплексу послуг B2B за доступною ціною;
- інформаційні брокери (E-brokers) – підприємства надають послуги у забезпеченні достовірною бізнес-інформацією;
- торгові агрегати (E-mall) – модель передбачає надання послуги у пошуку потрібних товарів/послуг у великій кількості електронних крамниць, електронних аукціонів тощо, за які отримують відсотки від продажів фірм-клієнтів; модель працює одночасно як у галузі B2C так і в B2B;
- електронні дилери (3rd party marketplace) – обслуговують фірми, що шукають нові ринки збуту і не зацікавлені у зниженні цін на товари та просуваненні власної торгівельної марки; за певний відсоток електронні дилери на власній базі організовують відділ фірми-клієнта у власному електронному торгівелдьному центрі; модель працює одночасно як у галузі B2C, так і в B2B;
- платіжна система (E-payment systems) – модель обслуговує споживачів/фірми, забезпечуючи їм безпечне виконання транзакцій.
Для розуміння тих можливостей, які надають компаніям технології автоматизації В2В, необхідно коротко розглянути основні принципи побудови таких систем та інтеграції їх з постачальниками/замовниками. Основне завдання систем В2В – підвищення ефективності взаємодії компаній на ринку. Системи В2В умовно поділені на два класи: корпоративні системи В2В та електронні торгівельні майданчики.
(Для ознайомлення з повним текстом статті необхідно залогінитись)