Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Розділ 1. Комерційний контент і контент-комерція

  1.  4.1. Ринок інформаційних послуг у сфері електронної комерції

4.1.1. Інтернет-ринок інформаційних послуг

Сучасний етап розвитку Інтернет-економіки обумовив зростання потреб в інформації, яка все більше відіграє роль виробничого фактору та стратегічного ресурсу, і розвиток нових форм інформаційного обслуговування. Документована інформація, підготовлена відповідно до потреб користувачів Інтернет-послуг і призначена/застосовується для їх задоволення, є інформаційним продуктом. Дії суб’єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами – інформаційна послуга. Ринок інформаційних послуг – сукупність економічних, правових, організаційних і програмних відносин з продажу і купівлі інформаційних продуктів та послуг (ІПП), які складаються між постачальниками і споживачами. Інтернет-ринок ІПП характеризується, з одного боку, попитом громадськості, господарських підприємств і державних установ, а з іншого боку, пропозицією послуг державних установ, підприємств із змішаним капіталом та приватних. Діяльність приватних інформаційних фірм регулюється попитом і ефективністю пропозиції. Розвиток і надання ІПП (дослідження, розроблення і консультування, які фінансуються державою), відбувається за межами пропозиції/попиту, керованих Інтернет-ринком. Інформаційні служби державних установ намагаються орієнтуватися на наявний попит, який не становить інтересу для приватних інформаційних підприємств. Державний сектор не є конкурентоспроможним через централізоване керування, відсутність розвинутої системи зв’язку зі споживачами й іншими учасниками е-бізнесу. Змішаний сектор надає користувачам широкий спектр ІПП і гнучко реагує на зміни попиту. Основні споживачі інформації відрізняються завданнями, які вирішуються з використанням ІПП. Підприємства вдаються до цих послуг з метою оптимізації керівничої діяльності, розроблення торгово-економічної стратегії і довгострокових програм розвитку виробництва. Об’єктивне зростання інформаційних потреб пов’язане із загальним підвищенням складності керування і необхідністю обґрунтовано аргументувати запропоновані заходи, користуючись інформацією прогнозного характеру. Споживачами більшості видів ІПП є безпосередні споживачі і спеціалізовані інформаційні органи, для яких ці послуги виступають предметом праці і напівфабрикатом при підготовці власних ІПП в середовищі Інтернет-ринку [271].

4.1.2. Сучасні тенденції розвитку сфери інформаційних Інтернет-послуг

Інформація є важливим фактором виробництва, як земля, праця і капітал. На сучасному етапі для інформаційного забезпечення, включаючи сферу міжнародного і зовнішньоекономічного прогнозування, характерні такі особливості (див. рис. 4.1):

  • значне збільшення попиту на інформацію в умовах уповільнення темпів економічного розвитку, погіршення становища на світових ринках і загострення конкурентної боротьби; багато фірм почали відчувати нестачу інформації для керування діяльністю віртуальних підприємств, визначення ринкової стратегії, розроблення довгострокових програм, вибору перспективних напрямів виробництва і збуту; підвищення попиту на інформацію викликане ускладненням структури керування Інтернет-компаніями, необхідністю прийняття ними аргументованих рішень на основі прогнозованої інформації;
  • впровадження принципово нової технології на базі швидкого розвитку електронно-обчислювальної техніки;
  • швидке розширення програмного забезпечення, що складає базу нової технології в ІС електронної комерції.

З появою нового, складнішого та ефективнішого ПЗ вартість технічних засобів і програмування зростає, причому витрати фірм на розроблення і впровадження ІС електронної контент-комерції перевищують витрати на придбання електронно-обчислювальної техніки.

Важливим аспектом функціонування Інтернет-ринку ІПП є діяльність компаній – власників/посередників сховищ даних. Власниками інформації є видавничі і дослідні організації, що володіють могутньою фінансовою і технічною базою, мають філії і мережу клієнтів. Власники інформації одержують від своїх філій, клієнтів і з інших джерел дані, які опрацьовують, зберігають і на комерційній основі передають посередникам. У зв’язку зі зростанням обсягу інформації складнішим питанням для власників є вибір техніки і методів опрацювання, збереження масивів даних та пошуку, для вирішення якого створюється спеціальне ПЗ (рис. 4.2). В інформаційний Інтернет-ринок входять: ділова, правова, екологічна, медична, спеціальна (фахова) і масова споживча інформація (рис. 4.3 а). Інтернет-ринок ІПП підкоряється загальним законам конкурентної боротьби між сотнями тисяч суб’єктів, що взаємодіють на цьому ринку. Ринок ІПП е-комерції поділяється на (рис. 4.3 б): глобальний (загально планетарний); міжнародний (групи країн); національний (засоби масової інформації – ЗМІ); регіональний (ЗМІ у визначеному регіоні); локальний (місцеві ЗМІ: газети, журнали); точковий (інформаційні мережі в навчальних закладах, наукових установах, бібліотеках, музеях тощо).

Приблизно ¾ світового Інтернет-ринку ІПП припадає на операції п’яти економічно найбільш розвинених країн [7]. При цьому частка США на світовому Інтернет-ринку ІПП складає понад 50%, що значно більш за частку цієї країни у світовій Інтернет-торгівлі (12%). На другому місці перебуває Японія, обсяг операцій купівлі-продажу ІПП якої у 2006 році наближався до 10% світового ринку. Третє місце посідає Великобританія. У всіх перерахованих країнах основу ринку складають власне ІПП. Найдинамічнішою частиною світового інформаційного Інтернет-ринку є сектор ділової інформації, що включає інформацію про окремі товарні Інтернет-ринки і Інтернет-ринки конкретних країн [271].

4.1.3. Причини впровадження систем електронної контент-комерції

Е-технології, Інтернет-комунікації суттєво розширили сфери використання е-засобів і поклали початок розвитку принципово нового напряму – електронного контент-бізнесу. Найбільш прогресивною складовою електронного контент-бізнесу є електронна контент-торгівля (e-com). Високі темпи і вражаючі масштаби розвитку електронної контент-комерції у світі зумовлені сукупністю чинників економічного, соціального, електронно-технологічного, організаційно-правового характеру. Відокремимо три найсуттєвіші:

  1. лібералізація економічної діяльності і глобалізація економіки – вільне переміщення капіталу, товарів, послуг, технологій, інформації;
  2. мультифункціональність Інтернету – постійне оновлення ресурсів, інструментаріїв, комп’ютерних технологій в Інтернеті зумовлює перспективність і надає універсальний характер цій мережі, суттєво розширює всі сфери бізнесу, особливо комерційного; Інтернет надійно забезпечує окремі комерційні операції та всі стадії комерційного процесу;
  3. доступність і ефективність електронної контент-торгівлі – доступна для широкого кола суб’єктів ринку в організаційно-технічному та фінансово-економічному плані; відрізняється високою ефективністю і окупністю витрат.

4.1.4. Стандарт CMIS – принципи доступу до контенту підприємства

На конференції Momentum 08 у Празі стандарт CMIS (Content Management Interoperability Services), що визначає принципи доступу до контенту підприємств, репрезентував Размік Абноус, директор з технологій підрозділу EMC Content Management and Archiving [261, 266-270]. Абноус входив у першу команду проектувальників, що створила платформу Documentum. Із 1991 року він є архітектором сервера Documentum Server, брав участь у розробленні Documentum 4i eBusiness, під його керівництвом створювали Documentum 5 і всі подальші версії. До приходу у Documentum він працював в Digital Equipment і Ashton-Tate. Зараз Абноус керує процесом розроблення стандарту CMIS. Діяльність, пов'язана із стандартизацією, йому добре знайома: він член ради директорів Організації із вдосконалення стандартів структурованої інформації (Organization for the Advancement of Structured Information Standards, OASIS).

Можна навести приклади того, як прийняття галузевих стандартів прискорювало прогрес, а відсутність – гальмувала. У теперішньому вигляді робота зі стандартизації далека від досконалості [261, 266-270]. Кількість стандартів явно надлишкові, вони нерідко перетинаються, але в той самий час ряд областей, зокрема область керування контентом підприємства (Enterprise Content Management, ECM), позбавлені потрібних стандартів. Процес прийняття стандартів уповільнений через відсутність належної освіти спеціалістів і обізнаності. CMIS покликаний зіграти роль, аналогічну до тієї, яка з 1986 року належить мові структурованих запитів SQL. Але на відміну від свого попередника він орієнтований не на прості дані, а на керування контентом, і в цій області покликаний забезпечити застосуванням приблизно таку саму спроможність для універсального доступу до інформації, як SQL в парі з реляційними СУБД. Природно, що за двадцять років багато що змінилося, і в основі нових підходів лежать Web-сервіси. Але CMIS не вирішує всі проблеми, що виникають при доступі до контенту підприємства, стандарт не розповсюджується на всю функціональність ECM. Творці стандарту звели свої зусилля до забезпечення одноманітного доступу з різних середовищ, чи то Java, чи засоби від Microsoft або інші мови.

Зараз спостерігається, якщо так можна сказати, безвідповідальність у використанні слів "інформація", "контент". Прагнучи запровадити стандарт на доступ до контенту, розробники стандарту CMIS стандартизували само це поняття "контент".

Вони формалізували уявлення про контент до рівня бітів і байтів, що дає можливість оперувати ним, виконувати операції пошуку і виділення корисної інформації, відстежувати появу нових версій, тобто здійснювати так званий "контроль версій". Розробники стандарту CMIS ставили своїм завданням формалізувати поняття контенту, щоб воно, з одного боку, було придатне для використання в застосуванняхах Web 2.0, а з іншої – задовольняло б вимоги систем архівації, а також забезпечувало можливість ведення складових документів.

Контент є не що інше, як об'єднання даних із метаданими. Такий підхід дозволяє цілком інакше підійти до вирішення завдань керування інформаційною безпекою. Ми можемо точніше визначити, що, власне, є предметом захисту, можна створити контентнозалежну систему надання безпеки. Те ж саме можна сказати і про систему архівації.

Урешті-решт вирішується найважливіше завдання забезпечення очевидності споживчих якостей інформаційних технологій. Їх насущність стає зрозумілою особам, що ухвалюють рішення, що зрештою допоможе в переході від підштовхування керівництва до придбання ІТ до природної для споживачів системи вибору того, що потрібне їм для підвищення економічної ефективності. Користувачі зможуть одержувати не окремі точкові рішення, а комплексні системи, які вирішують їх щоденні бізнес-проблеми.

Основним спадком від Documentum була і залишається технологія роботи із документами Electronic Document Management System (EDMS), але розробники стандарту CMIS почали виходити за її вузькі рамки з п'ять років тому. Хоча рух у напряму до Web почався раніше. Вже в назві випущеної в 2000 році версії Documentum 4i з'явилася літера, що відображає цю обставину. Та все ж розробники стандарту CMIS прийшли зі світу реляційних систем, тому для них природніше було все те, що відбувається в частині основних інформаційних ресурсів підприємства, але поступово змістилися у напряму до робочих місць, до кращого розуміння клієнтських інтересів, до того, що називають Web-контентом. Зараз на клієнтській стороні відбуваються зміни, пов'язані з повсюдним прийняттям Web 2.0, ці зміни в корені змінюють все, і нас зокрема.

Спільним Web із Web 2.0 в корпоративному середовищі є відношення до споживання інформації. Світ змінився, головне сьогодні -- миттєве отримання інформації та використання її в електронній формі. Ми дійсно переходимо до безпаперових технологій, до існування різного роду співтовариств тощо. А оскільки ми живемо по-новому, то і працювати треба інакше: Web 2.0 в корпоративному середовищі є відображенням зовнішніх умов, що змінилися. А відмінності полягають в обмеженнях, що накладаються – не кожному співробітникові доступні всі співтовариства, є обмеження на доступ до джерел інформації, - джерела відкриваються, але в тій мірі, в якій це розумно з точки зору безпеки й ефективності діяльності підприємства. Щоб відповісти на запитання чи «головні перспективи Web 2.0 на підприємстві», наведемо як приклад Amazon. Вони досягли успіху в нарощуванні бізнесу за рахунок нових технологій, завдяки ним дістали можливість знайти свого споживача і пропонувати індивідуально йому книги, які відповідають його запитам і уявленням. Це "споживчий контекст". Те ж саме має бути і в корпоративному середовищі, нові технології дозволяють краще розуміти і використовувати контекст, в якому працює підприємство. Кожен працівник оточений якимсь контекстом, і від того, наскільки ефективно організований цей контекст, залежить робота, але головне – потенційний синергетичний ефект. На підприємстві є величезна кількість невживаної або погано використовуваної інформації, керування контентом на належному рівні може скерувати її в корисну для підприємства справу.

Нові підходи дозволять передавати ініціативу менеджерам, це їх справа – керувати інформаційними ресурсами, а справа ІТ – перевести це керування на рівень роботи із даними. Якщо така система складеться, то нас чекає цікаве майбутнє.

На ранньому етапі розвитку систем ECM основна увага приділялася функціональності в кожному сегменті. Зокрема, споживачів цікавило, чи необхідно самостійно розробляти системи під свої потреби чи купувати готові. У відповідь виробники влаштували гонитву зі створення можливостей, що вражали, — починаючи від динамічного збирання контенту і закінчуючи його автоматичною локалізацією. Коли ж ця технологічна область виявилася не доцільною для опрацювання, функціональні дослідження були перенесені на інше поле. Оновлена стратегія була пов'язана з переглядом всіх бізнес-процесів і технологій, що забезпечують їх, стосовно використання ECM. Скажімо, співробітник, відповідальний за оновлення показників типової угоди про рівень обслуговування на сайті компанії, повинен був спочатку видалити старий показник в системі керування документами юридичного департаменту, а як тільки з'являвся проект нової угоди, запускав робочий потік для його узгодження і ухвалення керівниками. За наслідками узгодження новий показник має бути розміщений на сайті засобами системи керування Web-контентом, а сам документ, стримуючи статус документа суворої звітності, мав опинитися в репозиторії. Флагмани ринку ECM, прагнучи зробити повнішим свій портфель пропозицій і вирішити проблеми внутрішньої інтеграції, почали купувати невеликі спеціалізовані компанії. Втім, хоча будувати систему ECM з нуля довго і дорого, не менш складний і процес вбудовування придбаних технологій в наявні застосування.

  1.  4.2. Сутність і зміст електронної торгівлі контентом

Електронна контент-торгівля як поняття має багато авторських та кілька офіційних визначень. Якщо узагальнити офіційні визначення (європейської комісії, організації економічної кооперації та розвитку, світової організації торгівлі СОТ), то сутність електронної контент-торгівлі полягає в організації процесу товарно-грошового обміну у формі купівлі-продажу на базі електронних технологій [7]. Ширше трактується це поняття Комісією ООН з міжнародного торгівельного права (UNCITRAL): електронна контент-торгівля – це організація і технологія купівлі-продажу контенту, інформаційних послуг електронним способом з використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів [56-72]. Обидва визначення містять купівлю-продаж, що здійснюється е-засобами у віртуальному режимі. Електронна контент-торгівля, на відміну від електронної контент-комерції, охоплює не весь процес товарно-грошового обміну, а тільки ту його частину, яка безпосередньо пов’язана з купівлею-продажем. Таке твердження належить до електронної роздрібної контент-торгівлі. Діапазон функцій в електронній оптовій контент-торгівлі ширший. Електронна контент-торгівля є частиною електронної контент-комерції. Будучи динамічною моделлю ведення бізнесу, електронна роздрібна контент-торгівля розвивається не тільки швидкими темпами, але й широкомасштабно охоплює дедалі більше нових операцій та процесів:

  • встановлення контакту (не фізично) між покупцем і продавцем;
  • обмін комерційною інформацією;
  • повний цикл інформаційного супроводу покупця;
  • пошук, демонстрація, вибір, консультація, конкурентоспроможність контенту;
  • продаж контенту (наприклад, електронних продуктів як ПЗ, надання послуг);
  • взаєморозрахунки (е-переказ грошей, кредитні картки, е-гроші);
  • керування процесом доставки товарів безпосередньо покупцю в режимі on-line або за вказаною електронною адресою;
  • післяпродажне обслуговування.
  1.  4.3. Особливості електронної торгівлі контентом

За змістом електронна контент-торгівля суттєво відрізняється від реальної роздрібної торгівлі. Їй притаманні характерні риси, особливості:

  • віртуальність – брак особистого контакту між фізичними особами – суб’єктами процесу купівлі-продажу (здійснюється в режимі on-line, хоча часто в режимі off-line, де безпосередній фізичний контакт обов’язковий);
  • інтерактивність – адекватне інформаційне забезпечення покупця (споживача) у відповідь на його запит (німий діалог);
  • глобальність – відсутність часових, просторових, адміністративних, соціально-демографічних, асортиментно-товарних меж;
  • динамічність – спроможність до моментальних змін і адаптації до нових умов;
  • ефективність – забезпечення прибутком, економічна вигода, соціальний ефект.

Електронну контент-торгівлю відрізняють особливості і характерні риси, яких бракує реальним традиційним формам торгівлі. Переваги і вади поділені між основними суб’єктами процесу купівлі-продажу таким способом (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Переваги і вади електронної роздрібної торгівлі

Основні переваги Вади
Для торгівельної компанії Для торгівельної компанії
  1. Розширення контент-торгівлі, вільний рух товару, послуги без обмежень і бар’єрів.
  1. Складність реалізації технічних, технологічних проектів, відсутність кадрів.
  2. Несумісність платіжних систем різних країн.
  3. Брак правових механізмів.
  4. Можливий несанкціонований доступ до товару та грошових засобів, конфіденційної інформації.
  1. Безперервність роботи торгівельного об’єкту. Максимальна інтенсивність торгівельного обслуговування.
 
  1. Зменшення витрат обігу, а також утримання інфраструктури.
 
  1. Вбудовані засоби реклами, маркетингу, інформації.
 
  1. Прискорення розрахунків.
 
  1. Відсутність обмежень комерційного контент-бізнесу.
 
Для покупця Для покупця
  1. Доступність до товару (контенту): територіальна, демографічна, часова.
 
  1. Економія часу і грошей.
 
  1. Зручність і високий рівень торгівельного обслуговування.
 
  1. Доставка товару за конкретною адресою.
 
  1. Морально-психологічна перевага при відвіданні сайту, ознайомлення з товаром, його характеристиками.
 
  1.  4.4. Новини як контент систем електронного бізнесу

Ефективний аналіз інформаційних потоків новин в Інтернет [271], побудова систем синдикації новин неможливі без деяких відомостей про структуру Web-простору новин [18, 60, 122]. Цей простір формується динамічними потоками повідомлень, які публікуються на Web-сайтах засобів масової інформації, інформаційних агентств, окремих організацій. Перевага знань про структуру Web-простору новин на практиці, по-перше, в можливості виявлення першоджерел інформації [125, 130], наприклад, для розміщення в них рекламних матеріалів, матеріалів інформаційного впливу і т.ін. По-друге, скорочуються витрати часу і засобів шляхом ігнорування, виключення з пошуку й аналізу явно слабких, “сміттєвих” джерел. Крім того, для оперативного пошуку актуальної інформації коректна модель сприяє знаходженню дійсно корисних першоджерел і служб інтеграції інформації. Якщо для звичайного Web-простору уже визнана модель “краватки-метелика”, описана в роботах А. Бредера і його колег [198-200], то публікації про архітектуру Web-простору новин дотепер не відомі. Можна застосувати вищезгадану модель А. Бредера до Web-простору новин , однак такий підхід не можна вважати коректним з ряду причин:

- потоки новин характеризуються динамікою [206], що дуже впливає на природу гіперпосилань, наприклад, на найактуальніші повідомлення протягом визначеного часу посилань може взагалі не існувати;

- модель Бредера слабко враховує особливості “прихованого” Web, тобто тих інформаційних Web-ресурсів, на котрі не існує прямих гіперпосилань (ним розлядалися ресурси, вже охоплені пошуковою системою AltaVista);

- у потоках новин необхідно враховувати не тільки гіперпосилання, але і контекстні посилання, причому не тільки на об'єкти з відкритої частини Web-простору (це можуть бути найчастіше посилання на ресурси, доступні тільки за паролем, або навіть оффлайнові публікації видань, можливо і присутніх в Інтернет);

- модель Бредера не включає такого поняття, як дублювання змісту інформації;

- при побудові моделі структури Web-простору новин найбільша увага повинна приділятися саме Web-сайтам, на яких публікуються повідомлення новин, а не окремим Web-сторінкам або самим повідомленням.

(Для ознайомлення з повним текстом статті необхідно залогінитись)