Розділ 1. Проектування систем електронної контент-комерції
- 6.1. Архітектура системи електронної контент-комерції
6.1.1. Принципи та форми електронної торгівлі контентом
У сфері електронної контент-комерції склалося кілька систем. За об’єктами і суб’єктами, які є їх складовими елементами, такі системи можна поділити так:
- cистема В2В (бізнес-бізнес) включає всі рівні і види взаємодії між суб’єктами – юридичними особами (виробниками і споживачами, продавцями і покупцями) з приводу купівлі-продажу; характерна для консалтингової контент-торгівлі;
- cистема В2С (бізнес-споживач) забезпечує взаємодією учасників (фізичні та юридичні особи) комерційного процесу, що базується на е-технологіях, спрямована на забезпечення купівлі контенту; ядром є електронна роздрібна контент-торгівля;
- cистема G2B (адміністрація-бізнес) – обслуговування державного замовлення; охоплює всі види угод (із закупівлі контенту, надання послуг для державних потреб і за державні кошти), які здійснюються між компаніями й урядовими організаціями;
- cистема С2С (споживач-споживач) – в ній взаємодіють споживачі (фізичні і юридичні особи) для обміну контентом, досвідом, послугами.
Формуються інші системи, менш розповсюдженні і не такі масштабні. Система В2С передбачає використання Інтернет-технологій для взаємодії торгівельних компаній з роздрібними покупцями, забезпечення повного циклу роздрібного продажу контенту та послуг. У системі В2С склад учасників набагато ширший, крім продавців/покупців включає низку фінансових установ, комп’ютерних центрів та ін. Покупцями/споживачами виступають переважно громадяни (фізичні особи), особи без громадянства, а також установи, соціальні заклади, інші види споживачів (юридичні особи). Продавцями в системі В2С є різні організаційні форми контент-торгівлі: Інтернет-видавництва, торгівельні кіоски, Web-вітрини, торгівельні автомати, консалтингові фірми тощо. Фінансові установи – банк продавця/покупця, банк-емітент, банк-екваєр. Комунікаційну мережу формують провайдери, сервери, процесингові центри та ін. Систему доставки в В2С становить глобальна мережа Інтернет (див. рис. 6.1 а). Усі складові елементи В2С взаємодіють у системі взаємозв’язків, прямих і зворотних. У цьому гарантія стійкості й надійності системи В2С. Важливими елементами системи В2С є організаційні форми електронної контент-торгівлі. Вони мають єдину спрямованість – забезпечення процесу роздрібної купівлі-продажу, але відрізняються складом, структурою, роллю в системі В2С. Підприємства, які пропонують специфічні чи нетрадиційні для Web товари або торгівельні послуги називають ще e-teiler. Е-вітрина належить до простих організаційних форм роздрібної контент-торгівлі в системі В2С, має самостійний характер або виступає складовою Інтернет-видавництва. Е-вітрина являє собою спеціалізований Web-сайт, який містить інформацію про перелік інформаційних послуг та контенту, які пропонуються покупцям, та порядок розміщення замовлення на такі товари. Мета Web-вітрини в такому разі полягає у збирання попередніх замовлень для їх виконання у реальному режимі, наприклад, через е-адресу. Схематично Web-вітрина зображена на рис. 6.1 б.
Судячи з рис. 6.1 б, Інтернет-вітрина є лише інструментом (засобом) для залучення покупців. Вона не може забезпечити повний цикл купівлі-продажу товару. Це завдання виконує Інтернет-видавництво, яке є спеціалізованим Web-сайтом, що забезпечує повний цикл купівлі-продажу контенту через Інтерент в інтерактивному режимі з використанням електронного каталогу [7, 56]. Інтернет-видавництво забезпечує виконання таких операцій: ознайомлення, вибір категорії контенту, оформлення замовлення, здійснення взаєморозрахунків, відстеження виконання замовлення.
6.1.2. Компоненти системи електронної контент-комерції
Для функціонування системи електронної контент-комерції необхідно мати програмно-апаратні компоненти: Інтернет-вітрину (фронт-офіс) на Web-сервері; е-каталоги; платіжну систему; ІС, інтегровану у фронт-офіс, тобто бек-офіс (бухгалтерія, відділ маркетингу та ін.). Інтернет-вітрина видавництва має активний зміст. Вона може бути статичною на базі звичайних HTML-файлів або динамічною – з відображенням інформації з бази даних. Інтернет-вітрина містить інформацію про назву, профіль, статус видавництва, асортимент контенту та інформаційних послуг, засоби платежів, знижки, умови доставки контенту, гарантії та ін. Електронні каталоги являють собою довідники з пошуку категорії контенту, інформаційних послуг за такими характеристиками: найменування, призначення, дата, категорія тощо. Це Web-сайт систематизованих контентів з доступною системою навігації [56-72]. Відрізняють кілька типів каталогів [7]: загальний, що забезпечує широкий список різних сайтів; комерційний, який концентрує увагу на комерційних характеристиках ринку, постачальників, конкурентному середовищі; спеціалізований, як правило, присвячений одній вузькій тематиці. Е-системи взаєморозрахунків – це складові інфраструктури е-торгівлі. Вони являють собою сукупність платіжних засобів, способів фінансових суб’єктів, договорів, нормативних актів. Особливе значення в цій системі мають платіжні інструменти, до яких належать платежі готівкою при доставці товару, банківські переводи, пластикові картки, старт-картки, е-гроші, е-чеки та ін. Ці інструменти повинні забезпечити розрахунки, конфіденційність, цілісність інформації, аутентифікацію, авторизацію, безпеку, мінімізацію витрат. Блок-схема Інтернет-видавництва наведена на рис. 6.2. Залежно від асортименту, рівня е-технологій, статусу, способу створення Інтернет-видавництва кваліфікують як: універсальні, спеціалізовані і вузькоспеціалізовані; самостійні, підрозділ традиційного видавництва; власне, корпоративне, орендоване.
Торгівельний майданчик (інформаційні кіоски, торгівельний ряд) являє собою частину Інтернет-торгівлі контентом, де здійснюють купівлю-продаж одночасно численні покупці і продавці, використовуючи єдині служби, програми, апарати, каталоги та інші ресурси. Існують три варіанти участі продавця в електронному торгівельному ряду: перший – розміщення прайс-листка продавця в каталозі торгівельного майданчика з розбивкою на окремі групи товарів; другий – пов’язаний з участю в торгівельному ряді невеликого Інтернет-видавництва і його поданням на сайті як цілісного об’єкту; третій – передбачає оренду тематичного розділу каталогу, при цьому лише орендар має право подавати контент такої тематики/асортименту. Консалтингові Інтернет-послуги – порівняно молода, але разом з тим перспективна організаційна форма у сфері електронної роздрібної контент-торгівлі. Суть консалтингових Інтернет-послуг полягає в організації процесу надання консалтингових послуг Інтернет-консалдингової фірми на базі сучасних інформаційних технологій зі встановленням договірних відносин. Консалтингові послуги надаються за допомогою спеціального програмного забезпечення, що встановлюється на сайті організатора консалтингу, тобто віртуального консалтингового підприємства. Як продавці консалтингових послуг виступають власники, виробники консалтингових послуг, спеціалісти або їх представники. Покупцями є будь-які фізичні чи юридичні особи.
6.1.3. Організація взаємодії компонентів Інтернет-систем контент-комерції
Організація Інтернет-видавництва для роботи у режимі on-line має особливі підходи, вимагає виваженості і комплексності на всіх стадіях. Вихідним етапом такої організації є аналіз зовнішнього середовища і обґрунтування доцільності створення видавництва. Для другого етапу характерне безпосередньо створення видавництва (газети, журналу, періодики). Третій етап охоплює процедури реєстрації і оформлення Інтернет-видавництва.
Перший етап має аналітичний характер. Суб’єкта-господарника цікавить, насамперед, яка вигода з Інтернет-видавництва, з якими витратами його можна створити і утримувати, чи дозріли умови і передумови для організації Інтернет-видавництва, які терміни окупності вкладених коштів? Для відповіді на ці запитання проробляється структура комерційного бізнесу, вивчається контингент покупців, їх потреби, визначається асортимент і профіль майбутнього видавництва, схеми просування контенту, механізм фінансово-розрахункових операцій, умови доставки контенту, виконуються інвестиційні розрахунки.
Першим кроком підготовчого етапу має бути аналіз середовища комерційного контент-бізнесу. Визначається кількість конкурентів, тенденції розвитку конкуренції, умови розвитку контент-торгівлі. Стимуляційно на контент-торгівлю впливає також зміцнення електронно-комунікаційної бази, апаратного забезпечення, правового регулювання. Другий крок – це визначення асортименту і профілю видавництва. Ідеальним товаром для Інтернет-торгівлі є компакт-диски, відеокасети, комп’ютерні програми, інформація, оскільки вони не вимагають доставки та інших операцій, характерних для матеріального товару. Саме в цьому секторі ринку спостерігається інтенсивна конкуренція і серйозні бар’єри входження нових суб’єктів. Інші товари також мають специфіку: електронні газети/журнали обмеженні специфікою контенту, маркетингові дослідження вимагають персоналізації та мають обмеження за термінами впровадження результатів дослідження, консалтингові послуги вимагають терміновості надання. Орієнтиром для визначення асортименту майбутнього видавництва може слугувати структура, яка склалася на практиці. Так, частка on-line продажів у загальному обороті аналогічних груп товарів за даними TNS Interactive складає [7]: книги – 25%, аудіо-, відеоінформація, інформація копакт-дисків – 13%, газети – 8%, журнали – 5%, дистанційна освіта – 2%, маркетингові дослідження – 9%, консалтингові послуги – 5%. Структура продажів товарів на українському е-ринку інша (рис. 6.3) [7].
Третій крок пов’язаний з інвестиційними розрахунками, тобто визначенням витрат. Найбільш специфічними в цьому плані є визначення вартості Web-вітрини, Web-каталогу, програмного забезпечення.
На ІІ етапі організації Інтернет-видавництва завдання мають більш складний і багатоваріантний характер. Існують такі варіанти створення Інтернет-видавництва: замовлення сторонній організації на розроблення інструментів і програмного забезпечення Інтернет-видавництва; придбання готових типових рішень; оренда Інтернет-видавництва; купівля готового Інтернет-видавництва; відкриття сторінки в електронному торгівельному ряді; створення видавництва власними силами. Створення Інтернет-видавництва на замовлення доцільно у тих випадках, коли необхідно вирішувати нетипові завдання, організовувати нестандартні схеми контентних і грошових потоків, впроваджувати нові технології, апробовувати теоретичні розроблення. Воно використовується, якщо наявні типові рішення не можуть забезпечити вирішення нестандартних завдань у масштабних і складних проектах. Замовлення характерно для мережі великих об’єктів Інтернет-торгівлі. Для створення середніх/малих Інтернет-видавництв доцільно закупити готові типові рішення. Типові рішення містять основні елементи повнофункціонального видавництва. Їх вартість доступна для більшості суб’єктів ринку. Цей варіант вимагає додаткових витрат на адаптацію програми під задання конкретного видавництва, а можливості обмежені: придбання сервера, налагодження інфраструктури. Основними покупцями типових рішень виступають фірми, компанії, які мають відношення до інформаційних технологій і володіють Інтернет-інфраструктурою. Оренда Інтернет-видавництва вважається оптимальним варіантом для реалізації більшості проектів в електронній контент-торгівлі. В оренду здаються або ПЗ, або програмно-апаратний комплекс. Як правило, орендодавцем виступає провайдер е-комерції. З одного боку це позитивно, оскільки він адаптує програмне забезпечення під замовника і надає широке коло послуг. З іншого боку – оренда супроводжується нав’язуванням послуг і нестабільністю тарифів. Варіант оренди вибирають підприємці, які: не мають достатньо стартового капіталу, а намагаються отримати якісні послуги; пробують себе на електронному контент-ринку. Основний позитив оренди – низькі витрати і незначний ризик.
Для ІІІ етапу організації характерна низка процедур, пов’язаних з реєстрацією, оформленням, рекламою. Будь-яке Інтернет-видавництво мусить мати ім’я. Для цього існує система домен-ім’я (DNS), яка дозволяє побудувати доменне ім’я різних рівнів залежно від бажання підприємця. Перший рівень доменного імені – географічна зона. Територіальні домени – скорочена назва країни. Позатериторіальні (функціональні) базові домени Інтернет складають окрему групу першого рівня: edu – установи системи науки і освіти, com – комерційні організації, org – некомерційні, неурядові організації, net – мережі, int – міжнародні організації, gov – урядові організації, mil– підрозділи військового відомства. Нові позатеріторіальні домени, деякі з яких ще перебувають на стадії розгляду для затвердження: firm – підприємство, фірма, shop – торгівельне підприємство, arts – заклади культури, rec – відпочинок, туризм, info – інформаційні послуги, nom – приватні володіння в Інтернет. Власне ім’я сайту має відображати функцію, основну характеристику, специфіку належності або іншій аспект видавництва та має бути просте в транскрипції, коротке і таке, що легко запам’ятається. Після цього треба зареєструватися.
(Для ознайомлення з повним текстом статті необхідно залогінитись)